Мені здається, сучасний світ рухається одночасно вперед і назад. З одного боку, швидкими темпами розвиваються технології, а наші можливості зростають разом із ними. З’являються новітні електронні книжки, смартфони, комп’ютери й планшети. Це носії, які забезпечать нам будь-яку книжку, так ще й за копійки чи навіть безкоштовно. А з іншого боку, наше покоління потихеньку забуває про існування друкованих книг. Здавалося б, що тут поганого?

На мою думку, друкована книга незамінна. Одразу в голові миготять спогади. Ось холодним зимнім вечором заварюю собі чай, беру свою улюблену книжку і сідаю біля віконечка на крісло. Торкаюся красивої обкладинки, перегортаю сторінку за сторінкою, занурююся у світ почуттів, вражень, емоцій.  Залишається останній рядок, слово, а потім з легким відчуттям суму загортаю книжку. Підіймаю очі й дивлюся у віконечко – тихенько йде пухнастий сніг…

Відчули цю атмосферу? Відчули спокій, казковість, умиротворення? Я дуже рада, якщо вам згадалися такі моменти. Книга завжди буде вірним супутником у житті людини. Але ви можете мені заперечити і сказати, що скоріше електронна книга буде супроводжувати нас все життя, бо, наприклад, телефони ми носимо майже завжди з собою. Пропоную все ж таки розібратися у плюсах і мінусах обох книжок, щоб припинити суперечки.

Якщо поміркувати про вплив книги  на наше здоров’я, то відповідь буде очевидною. Мабуть, ви зараз згадаєте ваших бабусю чи дідуся, які теж вам колись про це говорили. Дивлячись у будь-який гаджет псується зір, чого не можна сказати про друковані книжки. А от носити з собою і брати у поїздку зручніше електронну книгу, бо її можна покласти навіть у кишеню. Якщо влітку вам захочеться відпочити на свіжому повітрі й почитати, то раджу скористатися паперовим форматом книжки. Екран пристрою буде відбивати сонячне світло, що заважатиме вам побачити хоча б одне слово.

На різні випадки життя знадобляться різні книжки. Кожний варіант має безліч позитивних і негативних факторів, але мій вибір залишається таким самим. Я люблю читати друковані книжки. Тільки беручи їх у руки поринаєш в інший світ і відгороджуєшся від усіх проблем, з’являються сили на працю і саморозвиток, мотивуєшся і кайфуєш!

Поліна БОНДАРЕНКО, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

The post Книга друкована і книга електронна: що краще? appeared first on Я - журналіст.

1. У кожній книзі – історія протистояння добра і зла, але не всі історії мають хороший кінець. Інтрига зберігається до останньої сторінки. Хто ж переможе? У серії книг Муні Вітчер «Ніна» дуже подобається спостерігати за розвитком історії головної героїні Ніни та її друзів. Усі разом вони борються проти князя Каркона, який кожен раз готує для них нові несподіванки та усіма способами намагається здобути владу над планетою Ксоракс. У свої 9 років я просто обожнювала цю книгу, а тому можу рекомендувати її іншим.

2. Також хочу поділитися книгою Люка Бессона «Артур і мініпути» та «Артур і війна двох світів». Це дитячий фентезійний роман у якому розповідається про хлопчика Артура, який читаючи старовинну книгу дізнався про країну мініпутів, а згодом зміг потрапити у неї і допомагав тамтешнім жителям боротися зі злом. Саме завдяки такій задумці малі читачі можуть отримати велике бажання читати, бо хто знає, може й вони зможуть потрапити у дивну країну.

3. «Неприємності замовляли?» Тетяна Парнюк. Ця книга підійде для юних шукачів скарбів. Правнучка відомого археолога разом зі своєю подругою знаходить записи вченого про скарб давніх киян і згодом приймає цей подарунок долі. Шукаючи його, вони дізнаються багато таємниць минулого і намагаютьсявирішити всі проблеми.

4. У дитинстві я прочитала найбільше книг Роальда Дала. Наприклад «Чарлі і шоколадна фабрика» – неймовірна історія про хлопчика та випадок, який змінив усе його життя. Він потрапив разом з іншими дітьми на шоколадну фабрику дивного Віллі Вонки і, завдяки своїй доброті та розуму зміг досягти його прихильності та кращого життя.

5. Наступна його цікава книга – «Матильда». Про п’ятирічну дівчинку, яка відрізняється від своїх ровесників високим інтелектом та неймовірною любов’ю до читання, вона проходить через зневагу батьків та вчинки тиранічної директорки. Але вона бачить у своїй вчительці вірного друга та разом з нею проходить через усі випробування.

Мар’яна ПЕНСЬКА, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

The post 5 книг, які я пораджу прочитати молодшому брату чи сестрі appeared first on Я - журналіст.

Перед тим як опублікувати свій шедевр, тобто фанфік, автор, або ж як це по-модному називають фікрайтер (людина яка займається написанням фанфіків) повинен заповнити «шапку». Наведу приклад на відомому російському хостингу Ficbook:

1. Тип фанфіку. Тут потрібно вибрати чи це фік вашого авторства, чи переклад з іншої мови. Якщо другий варіант, то ви обов’язково маєте вказати автора.
2. Назва. На цьому хостингу назву можна писати будь-якою мовою, а от текст, на відмінну від Wattpad, пишеться тільки російською.
3. Бета, гамма чи співавтор. Бета – це людина, яка редагує орфографію та пунктуацію. Гамма – стилістику. Цей пункт вибирається, якщо у вас є така людина, яка готова допомогти вам з виправленням помилок.
4. Оріджинал чи фік по фандому. Оріджинал – це фанфік з вигаданими персонажами і сюжетом. Фанфік по фандому зазвичай пишеться про готових персонажів, або реальних людей.
5. Якщо ви вибрали другий варіант, то далі вам необхідно вказати фандом, за яким ви пишете свою роботу.
6. Пейрінг. Графа, у якій вказується від яких персонажів чекати романтичних відносин. У фанфіку може бути багато пейрінгів.
7. Розмір. Серед запропонованих варіантів є «драббл», «міні», «міді» та «максі». Драббл – невелика замальовка, яка може стати цілісним фанфіком, або ж так і залишиться. Міні – фанфік, який містить до 20 сторінок. Міді – від 20 до 70 сторінок. Максі – від 70 сторінок і більше.
8. Рейтинг. Всього є п’ять рейтингів, вони дуже схожі на рейтинги фільмів та звичайних книг. G (General) – фанфіки, які можуть читати хто завгодно.
   PG (Parental Guidance) – можуть читати діти до 12 років з дозволу батьків.
   PG-13 – можуть читати з батьківського дозволу діти старші 13 років.
   R (Restricted) – фанфіки, де присутні секс і насилля, лайка.
   NC-17 (No Children) – заборонено читати дітям. Присутні графічні описи сексу і насилля.
9. Вид фанфіку. Серед запропонованих є «Гет» – гетеро сексуальні відносини, «Джен» – романтична лінія відсутня, «Слеш» – гомосексуальні відносини між чоловіками, «Фемслеш» – гомосексуальні відносини між жінками, «Інші види відносин» – їх не можна описати ні як гет, ні як слеш, ні як фемслеш, «Змішаний» – декілька видів романтичних відносин, «Стаття» – публіцистичний текст про фандом.
10. Мітки. Серед міток можна вибрати жанр, попередження та ще додаткових двадцять міток.
11. Опис. Це графа у якій пишеться короткий зміст фанфіку.
12. Коментар до роботи. Зазвичай в цю графу фікрайтери пишуть причину написання своєї роботи та речі, якими вони надихнулись, коли вирішили написати фік.
13. Присвячення. Сюди, як правило, пишуть присвячення фанатам фандому чи фанатам самого автора, учасника фандому і т.д.
14. Публікація. Тут потрібно вибрати, чи можна публікувати іншим особам цей фанфік. Серед варіантів є такі: «Уточнювати в автора/перекладача», «Заборонено у будь-якому виді», «Дозволено в будь-якому виді», «Дозволено лише у виді посилання», «Дозволено копіювання тексту, з вказівкою автора і посилання на оригінальну публікацію».
15. Ввімкнути оцінки «подобається».
16. Ввімкнути коментарі.
17. Показувати кнопку «Чекаю продовження». Зазвичай, якщо фанфік має достатньо довгий сюжет і не одну главу, то ця кнопка дає зрозуміти авторові, чи продовжувати фанфік, дивлячись чи багато людей чекають продовження.
18. Публічна бета. Якщо ж у вас не має людини, яка б допомагала вам з виправленням помилок, то є публічна бета. Її можна вимкнути в будь-який момент. Ця функція дозволяє читачам сповіщати автора про помилку в тексті.
19. Далі йде підтвердження того, що саме ви автор цієї роботи.
20. Зберегти і перейти до публікації.

Можливо колись фанфікшн стане повноцінним літературним жанром, проте сьогодні ми можемо лише насолоджуватися авторськими роботами на різних платформах, або ж самі писати свої шедеври.

Яна ПИЛИПЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Сумська область

The post Фанфікшн або Література 21 століття appeared first on Я - журналіст.

Женщина, которая поэт,
Непредвиденная, сказочно свихнулась,
И об этом всем напишется сонет,
Что была, любила, не очнулась

Вона – це сучасний прототип Анни Ахматової чи Марини Цвітаєвої, яка знаходить втіху у тому, що пише. Вона – це натхнення, невичерпне натхнення, яке береться з вдихами сірого диму і лягає на папір рівними рядками нових віршів. Вона – це Єлизавета Несен.

Ліза – студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» Національного університету «Острозька академія». Народилася 30 квітня у місті Лубни, Полтавської області.

Почала писати рано: спочатку короткі дитячі вірші, а потім знайшла свій стиль. Брала участь у літературних конкурсах Лубенщини, писала наукову роботу для Малої академії наук у розділі «Літературна творчість». У 16 років видала свою першу збірку – «Сезонна Алергія».

Активна, невгамовна дівчина, яка хоче спробувати себе у всьому. Саме тому зараз працює на студентському радіо OSTRadio та пише статті на портал Ostroh.Info. Досить сором’язлива, але коли виходить на публіку читати свої вірші – неначе перетворюється на іншу людину. Багато працювала – у кол-центрі, аніматором, перекладала пісні для агенцій, писала поздоровлення. Живе поезією та ідеями. Надихається життям.

Самотні дахи над таким жe самотнім містом
Люди з людьми та скорботою у очах,
Ти можeш потрапити в руки до каратиста,
А можeш згубитись губами у тих ночах.

«Інколи здається, що я народилася з поезією. Вона була і є повсюди, я не змогла б зараз уявити своє життя без неї».

Єлизавета брала участь у різних літературних конкурсах: першим був – «Поетична весна»

«Поетична весна» – це конкурс, що проходить у моєму місті щорічно. Туди приходять молоді творці з міста та району, щоб продемонструвати власні поезії та прози. В кінці визначають переможців».

Також поетеса писала наукову роботу для Малої академії наук у секції «Літературна творчість». Пригадує, як на регіональному етапі відбору судді погано відізвалися про її вірші, розкритикувавши їх.

«Я була максимально розчарована, їхала додому з думкою, що перестану займатись творчістю. Але, на щастя, ті думки пройшли і я подарувала аудиторії ще не один вірш».

Однак, це не зломило її, тому що того ж року вона видала свою першу збірку. І у свої 16 її запрошують до літоб’єднання ім. О. Донченка у рідному місті – Лубнах.

«Не можу сказати, що є вірші, які я не любила, тому що образивши вірш – я ображаю чиюсь творчість. Поезії можна критикувати, але не любити – незаконно. Мене завжди бісили українські переклади зарубіжних віршів. Оригінал завжди краще».

Вірші Єлизавети сучасні, переповнені метафорами і почуттями та дівчина не забуває мріяти.

«Я вважаю себе людиною своєї епохи. Мій стиль, проблематика віршів повністю актуальні зараз. Немає цензури, є багато можливостей презентувати себе. Я б не хотіла кудись телепортувати. Можливо, на годинку лише опинитися в обіймах Єсєніна та завальсувати з ним».

Наостанок вона говорить:

«Я думаю, що в цьому світі багато письменників, які доводять, що писати – це не марна справа. Не знаю, чи можна на цьому заробляти. Мене занадто довго переконували, що творець – не робота. Але якщо вірити в себе, то все вийде».

Софія ГРИЗОВСЬКА,

студентка спеціальності “Журналістика”

Національного університету “Острозька академія”

The post Потаємна історія ще однієї з роду віршів appeared first on Я - журналіст.

Для початку хочу сказати, що відверту жагу до читання мені ще змалку прищепила мати. Я уривисто пам’ятаю височезні полиці бібліотеки, до самої стелі, і мене маненьку, але вже таку сміливу, поміж ними, ясні очі маминої знайомої бібліотекарки і потерті сторінки книжок, недовгу дорогу додому з повною сумкою книжок і приємний запах старих казок. Скільки себе пам’ятаю, книжки завжди відкривали передо мною чарівний дивосвіт мрій, занурювали в барвистий океан дитячих фантазій, привідкривали двері і дозволяли зазирнути такій маленькій дитині в такий великий світ навколо. Ще книжки супроводжували мене змалку, з ними я вчилася робити вірний вибір, набувала лідерських якостей і більше дізнавалася про людські стосунки. Як на мене, то книжка має супроводжувати тебе на різних етапах життя, тому сестричці я порекомендувала б книжки, що обов’язково читати згідно з віком.

Перша книжка зі списку має бути прочитана в пеший рік школи. Вона називається “Денискові розповіді” Віктора Драгунського. Це цікаві, смішні та добрі історії, в яких кожна дитина впізнає себе. Вони навчають уміти дружити та ділитися, бачити в людях хороші сторони характеру, розвивають уяву. Головний герой- Денико Корабльов- часто натрапляє на пригоди, або сам собі їх створює. Разом із друзями він мріє, пустує, чогось боїться, або просто висловлює думку щодо дорослих.Як на мене, дитинці буде цікаво читати такі твори, до того ж книжка швидко захоплює.

На друге місце мені дуже хочеться помістити книжку для дитинки трохи старшої. Вже мабуть для четверокласника. В цей час в школі ми вже починаємо краще і глибше розуміти, що воно взагалі коїться навкруги і важливо не збитися з правильного шляху, тому це час для повчальних і добрих книг.

Думаю, що сюди гарно підійде книжка “Таємниці старої обсерваторії” Олеся Ільченка. Головні її герої- це друзі Влад і Оленка, які одного дня стрічають на вулиці таємничого Незнайомця з паралельного світу. Діти починають розуміти, що потрібно бути завжди приязними до людей, а також , якщо відгукнутися на прохання іншої людини, а головне, щиро захотіти їй допомогти, то зустрінешся з неймовірними дивами. Книжка навчить терпінню, кмітливості і люб’язності.

Далі якнайкраще варто додати ще трохи ритмічних і пригодницьких повістей, тому наступною в списку побачимо всесвітньо відому книжку Марка Твена “Пригоди Тома Сойера”. Мені здається, що нема такої дорослої людини, яка б не прочитала цю книжку хоча б раз за все життя. Я, звісно, читала цю повість, і, думаю, що варто ознайомитися з нею в п’ятому класі. В центрі подій книги знаходиться Том Сойер, що живе разом із тітонькою Поллі і братом Сідом. У Тома багато друзів, наближчим з яких є Геккельбері Фінн. Ще він закоханий в Беккі Тетчер, дівчинку з чудовими золотими косами і голубими оченятами. На сторінках книжки ми зустрінемося з справжньою дружбою Тома і Гека, щирими почуттями Беккі, дитячими пустощами з Джо Гарпером. Але тут є і справжня небезпека у вигляді Індіанця Джо, який вночі на кладовиську вбиває лікаря, підставивши Мафа Поттера, а потім ще й ховає величезні скарби, бажаючи помсти. Найвищою точкою кульмінації є момент, коли Том і Беккі застрягають в печері на довгий час. Ця повість захоплююча, добра, вона вчить ніколи не здаватися, вірити в свої сили і завжди залишатися Людиною.

Оскільки я пишу лист саме для молодшої сестрички, то неправильно буде не додати сюди повість-феєрію “Пурпурові вітрила” Олександра Гріна. Цю книжку обов‘язково має залюбки прочитати кожна дівчинка десь у шостому класі. Поступово зростаючи, кожна з нас починає мріяти про кохання, передивляючись фільми та читаючи книги. Ось тут і стане в пригоді така чудова книжка, в якій Олександр Грін розповість нам про долю дівчинки Ассоль, що живе з батьком в селищі Каперна, і її нелегкий шлях до мрії. Ще дитиною Ассоль зустріла Егля, який пророкував їй чоловіка, що припливе за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами. Після того дівчина кожного дня виходила на берег моря і чекала. Одного сонячного дня молодий чоловік на ім’я Грей побачив сплячу Ассоль і замилувався. З цього моменту починається їх історя справжнього і такого чудового кохання. Грей дізнається все про молоду дівчину, що вкрала його серце, і здійснює її мрію, припливши на кораблі з пурпуровими вітрилами. Повість-феєрія ілюструє нам на своїх сторінках проблеми заздрості, лицемірства, пліток, ставлячи на противагу їм чисту віру в мрію і щире кохання.

Дорослішати не завжди легко, і в підлітковий період ми всі часто надто замріяні. Підтримуючи тему справжнього кохання я зазначу, що наступною книжкою є дамський роман “Джен Єйр” Шарлотти Бронте. Я читала чого у восьмому класі і це, здається, найбільш вчасно. Центральним персонажем є сирітка Джен Єйр, що спочатку живе з тітонькою Рід, але швидко переїжджає в закриту школу для дівчат “Ловуд”. Там вона навчається, по закінченню працює вчителькою два роки, але потім вирішує, що настав час змін, і наймається гувернанткою до маленької дівчинки з Франції. Там вона знайомиться з жінкою вже поважного віку мадам Рочестер, але в них одразу зав’язуються теплі стосунки. Також в помісті живе ще одна людина, спочатку оповита тайнами для Джен. Це- містер Рочестер- хазяїн будинку. Їх стосунки починаються не дуже гарно, але згодом перетворюються на дещо більше, ніж просто спілкування. Вони знаходять одне в одному найближчих людей, і не зважаючи на всі жалі, що їх підкидає доля, зустрічаються знов після довгої розлуки. Така книга може здаватися іноді важкою, але вона м’яко донесе до підсвідомості, що ти маєш навчитися іноді вгамувати себе, а іноді плисти проти течії. Читаючи ти розумієш, що в кожного з нас є своя доля, своя, зірка, що проведе через ниву життя, важливо тільки зробити правильний вибір і побачити позитивні моменти.

Отже, читання супроводжує мене крізь усе життя, я читаю в радісні, сумні й мрійливі моменти. Книжки розгорнуто відповідають на вічні запитання, дають поради, мовчки допомагають тобі. Хто сказав, що читати не модно? Жодній людині ще не завадила освіта та інтелігентність, тому читайте і ви разом зі мною!

Олеся ХОДИКІНА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Бердянськ

The post П’ять книжок для сестрички appeared first on Я - журналіст.

Школа універсального журналіста запрошує на навчання учнів 9-11 класів з усієї України

1. Ціни в книжковому магазині

Це дійсно катастрофа! Мінімальна ціна книги, яка чогось варта, приблизно 70 грн. І це лише українські письменники!!! Звісно рятують розпродажі, бібліотеки, букіністи, електроні носії, обмін між такими ж читачами. Однак дуже часто можна себе зловити на небезпечній думці: «Я так люблю цей роман, що зовсім не хочу віддавати». Але, зціпивши зуби, повертаєш примірник і далі зі сльозами на очах дивишся крізь вітрину магазину, де червоніє тризначна ціна цього шедевру.

2. Відсутність продовження

Це щемливе відчуття, коли дочитуєш книгу і розумієш, що це не кінець. І здається, що все добре, адже ти зможеш ще пожити у цьому чудесному світі. Аж тут – сюрприз! – продовження ще навіть не написане! Кажуть, що перевага паперових видань у тому, що для них не потрібен Wi–Fi та реклами немає. Гарний жарт, адже з книгами (не дай Боже, що це ціла серія) треба чекати хтозна скільки років, переживати за натхнення та життя письменника і мучитись власними здогадками про майбутнє кожного персонажа. А згодом, отримавши бажане, забуваєш геть чисто про те, що відбувалось в першій частині. А тут ще й Інтернет зникає і ти вже не можеш читати, адже цей цінник у магазині переслідує тебе в страшних снах!

3. Кінець книги

Тут все і так очевидно, адже кожна історія має свою атмосферу. Нерідко чорно-білий світ стає затишною хатинкою, яку зовсім не хочеться покидати. І наче й щасливий від того, що побував там, і зажурений, адже хтозна, коли повернешся туди (якщо взагалі повернешся).

4. Книга, яка не виправдала сподівань

О, це незабутнє розчарування, коли так хотів прочитати один твір, не пошкодував на нього ні грошей, ні часу, і потім сидиш заціпенілий, адже очікував зовсім не такого. Всі так захоплюються цим романом, хтось уже там вівтар будує… А ти так і залишився незадоволений з єдиним питанням в голові: « Це зі мною щось не так чи зі світом?»

5. Мало часу

Аж до сліз образливо через те, що маєш витрачати своє життя на такі речі чи події, які взагалі тобі не потрібні, та ще й жодної радості від них. Іноді шкода, що ти живеш не на Венері, де одна доба триває 2 802 години. І то не факт, що навіть там ти все б встиг зробити.

6. Маленький шрифт

Можливо це звучить більше як примха. Але часом таке відчуття, що через напругу очі просто вилізуть на лоба і тоді ходитимеш до кінця життя, мов равлик незрозумілого походження. Існує підпільна теорія, що видавці книг домовились з продавцями окулярів. Все логічно. Спершу сліпнеш від цін у книжковому магазині, потім від маленького шрифту, і , щоб уже напевне, в оптиці.

7. Шум

Мається на увазі не білий шум типу пташечок чи водички в морі. Я говорю про сусіда з перфоратором, який працює ледь не цілодобово; про дітей, яким місце під твоїм вікном здається найкращим у світі для галасливих ігор; про машину, яка ніяк не може виїхати з майданчика; про бабусь, які сядуть спеціально біля тебе на лаві і почнуть бесідувати про своїх пращурів 16 століття. І це ще далеко не весь список. В такі моменти заздриш космонавтам, які проходять випробування тишею. Яке це взагалі випробування, якщо це дарунок Вищих сил?

8. Жахлива обкладинка

Зараз технології дозволяють робити прекрасні обкладинки. Однак трапляється й таке, що ти недбало покрутиш книгу в руках і потім підеш до більш яскравої. А згодом виявляється, що ця барвиста цяця насправді така гарна лише зовні, а той сірий примірник уже став міжгалактичним бестселером.

9. Екранізація

Коли екранізують книгу, то готуйтесь побачити фільм жахів, навіть якщо за жанром це комедія. Добре зняте кіно, за основу якого взято роман, дуже рідкісне явище (але все-таки можливе). Проте здебільшого це є ще те катування для шанувальників певного твору, бо найважливіші події чи вкорочують чи взагалі вирізають. Тепер уявіть як себе почуває людина, яка не задоволена книгою, а тут ще й фільм бозна-який без демонстрації основних тем. Когнітивний дисонанс вже тут як тут.

10.Опис зовнішності героїв

Тут загалом без претензій, адже коли одразу уявив собі худого синьоокого брюнета, то вже й уявляєш його таким. Аж раптом на трьохсотій сторінці дізнаєшся, що у нього є борода! Ось тут виникає обурення! Адже не може ж такий красень в секунду перетворитись на чорнявого Гендальфа.

Як бачите, є свої недоліки у житті будь-якого книголюбчика. Звісно ж, вони ніщо в порівнянні з перевагами. Однак, якщо ви побачили засмучену людину з книгою в руках, то вже можете здогадатися про причини її журби. Хто б там що не казав, а доля людей, що читають, не така вже й легка…

Хоча все одно краща, ніж у тих, хто лише дивиться телевізор!

Анастасія ПОСУХОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Житомир

Джерело фото: http://spravochnikkonotopa.com.ua/magazin-knigolyub/

The post 10 журбинок книголюбів appeared first on Я - журналіст.

1. В.О. Сухомлинський, «Квітка сонця»

Книга-збірка невеликих за обсягом оповідань, в кожному з яких – своя, неповторна повчальна історія, яка не завжди закінчується добре. Прочитавши їх, ніби проживаєш певну життєву ситуацію і мимоволі задумуєшся та аналізуєш її. Ці маленькі твори насправді – магічні, вони незримо і заповзято проникають в дитячу душу, формуючи найкращі якості особистості, її моральну культуру. Світла і хороша книга про дітей і для дітей, яка, безумовно,

повинна бути в кожній родині.

2. Ш. Перро, «Попелюшка»

Як же маленькій «принцесі» не прочитати найвідомішу у всьому світі прекрасну казку про одвічні людські цінності: добро, любов і дружбу? Вона –щира і зворушлива – про віру в чудеса, які трапляються зовсім поруч! Головна героїня, Попелюшка, долаючи життєві труднощі, не втрачає людяності і доброти, зустрічає своє кохання – Принца. Ось де трішки чаклунства від справжньої Феї аж ніяк не завадить!

3. В.З. Нестайко, «Країна Сонячних Зайчиків»

Мабуть, немає жодної дитини в Україні, яка б не була знайома з творчістю цього дитячого письменника. Твори Нестайка – скарбниця дитячих мрій! Книга «Країна Сонячних Зайчиків» містить одразу три дивовижно-казкові повісті. Уявімо, хоча б на хвилинку, цю чудернацьку Країну і її грайливих та безтурботних жителів – Сонячних Зайчиків! Хіба не весело?! Захоплюючі мандрівки і пригоди чекають маленьких читачів на сторінках цієї книги разом з її відважними, розумними і дотепними героями: добрим Дідом Маноцівником, відважним хлопчиком Веснянкою, дядечком Ясем та тітонькою Тасею.

4. О.П. Довженко, «Зачарована Десна»

Неймовірно зворушлива, гумористична, автобіографічна повість талановитої і багатогранної особистості, в якій прекрасні спогади про дитячі роки, родину, сільське життя та його трудівників тісно переплітаються із ліричними образами пейзажів і Десни («свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій»). Безліч кумедних історій з дитинства автора, його мрії та переживання, спостереження за людьми і природою захоплюють з перших сторінок книги. І ви, обов’язково, ще не раз зі щирою усмішкою згадаєте невгамовних «собачих артистів» – Пірата-батька і Пірата-сина.

5. Ж. Верн, «Діти капітана Гранта»

Цей цікавий пригодницький роман французького письменника-фантаста безумовно стане улюбленим для юних дослідників і мандрівників. Нові країни і континенти, нові враження і знайомства, пригоди, небезпека, щира дружба, честь і порядність, і, звичайно ж, перше кохання – все це на фоні прекрасної природи нашої планети об’єднує одна благородна ціль: допомогти Мері і Роберту, дітям зниклого капітана Гранта, знайти свого батька.

Англо-американський поет Вістей Х’ю Оден сказав: «Є книги, незаслужено забуті; нема жодної, яку б незаслужено пам’ятали». З його думкою неможливо не погодитися, адже кожен із поціновувачів книг, як, власне, і я, пам’ятатиме все своє життя саме ті книги, які глибоко вразили свідомість і торкнулися найпотаємніших струн душі, враженнями про які захочеться ділитися знов і знов, захопити світом саме цих книг так, щоб їх обов’язково прочитали ваші рідні, близькі. Тож, сьогодні я рекомендую ці п’ять книг своїй молодшій сестричці, як у свій час для мене їх відкрили мої дорогі батьки, дідусі і бабусі.

Приємного читання!

Юлія РИБЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Полтавська область

The post 5 книг, які я пораджу прочитати молодшій сестричці appeared first on Я - журналіст.

Читачі, які користуються лише друкованими книгами, часто говорять, що їм подобається запах сторінок, їх фактура. Друковану книгу приємно тримати в руках, адже вона зроблена з паперу, а не з холодного металу. В ній легше робити позначки, якщо це підручник,а ще її не потрібно постійно заряджати. Книжкові полиці можуть бути хорошим елементом інтер’єру, зробити вашу кімнату затишнішою. Проте друковані книги досить важкі, їх не візьмеш багато в подорож чи будь-куди за межі дому. Портфель сучасного дев’ятикласника приблизно важить 7 – 7,5 кг при нормі 6 кг. Через це у дітей може псуватися постава, а це призводить до серйозних проблем зі здоров’ям.

Ці недоліки вирішує електронна книга. В неї можна завантажити хоч сотню книжок і всюди носити їх з собою. Екран якісної електронної книги значно краще підходить для читання, ніж екран телефона чи планшета. Тому таке читання є максимально безпечним. Електронні книги мають ще ряд переваг: у них легко міняти розмір шрифту, можна використовувати пошук у тексті та навіть слухати аудіокниги. Однак завжди потрібно слідкувати за зарядом батареї, а також контролювати яскравість екрану, щоб не перевтомлювались очі. Окрім цього, деякі автори виступають проти електронних книжок. Адже чим більше людей завантажують книги з інтернету безкоштовно, тим менше їх купують у друкованому форматі. Як наслідок, письменники не отримують достатньо грошей за свою працю.

Вибір між електронною і друкованою книгою робить кожна людина для себе. Та все ж мені здається, що не обов’язково надавати перевагу чомусь одному. В деяких ситуаціях просто незамінна електронна книга, а в інших випадках друкована принесе набагато більше приємних емоцій. Як то кажуть, всьому своє місце і час.

Анна МАЛИНОВСЬКА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Львів

The post Друковані та електронні книжки: аналізуємо плюси та мінуси appeared first on Я - журналіст.

Номер один у моєму списку – це книга «Квіти для Елджерона» Деніела Кіза. Цей твір – провокація. «Що трапилося б, якби інтелект людини можна було вдосконалити штучно?» – питання, відповідь на яке шукає читач, гортаючи сторінки. Ця книга – не посібник з розвитку логіки та розумових здібностей, вона не зробить вас геніями. Але навчить бути справжніми людьми. Мені не соромно визнати, що я ридала, читаючи цю книгу. Я переживала усе разом із Чарлі (головним героєм), який хотів бути таким, як усі. Але згодом усвідомив, що байдужість, яка з’явилася разом з його розумом, віддаляє його від суспільства. Деніел Кіз показав, що інтелектуальні здібності не головне в людині. Людина має бути, перш за все, людиною, що означає вміти співчувати та радіти, любити та кохати.

Друге місце рейтингу посіла книга Джона О’Лірі «У полум’ї». Вона вчить підійматися після падінь, не здаватися та йти вперед. Ця жахлива трагедія могла статися з кожним: гра з сірником обернулася пожежею, внаслідок якої герой книги отримав опіки усього тіла. Емоційності книзі додає й автобіографізм, адже ми дізнаємося про почуття того самого хлопчика, тіло якого на все життя залишиться покритим страшними рубцями. Я хочу, щоб мій брат, прочитавши цю книгу, усвідомив, що відчувати безвихідність – це цілком природньо. Головне не втрачати віри, не віддалятися від близьких. Адже саме їх підтримка допоможе знайти спосіб повернення на вірний шлях.

Третє місце хочу віддати «Ґудзикам Наполеона» Пенні Лекутер та Джея Берресона. Ця книга не художня. В ній описано «сімнадцять молекул, які змінили світ». Ви запитаєте: «Як наукову книгу можна радити читати дитині?». «Легко!»-відповім я. Бо написана вона дуже простою і зрозумілою мовою. Деякі терміни будуть не зрозумілі, але я дуже хочу, щоб мій брат, який наступного року розпочне вивчати хімію, із радістю відвідував уроки, розуміючи, що саме ці непомітні для людського ока молекули правлять світом та життям. Читається вона швидко та цікаво, бо автори майстерно переплели історію і науку, створивши міні посібник-довідник, яким особисто я користувалася під час вивчення органіки.

Наступною в моєму списку стоїть книга, яку, напевно, читав кожен – “Діти капітана Гранта” Жуля Верна. Ця книга справила на мене надзвичайне враження ще у 5 класі. Зараз, перечитавши її знову, моя думка не змінилася. Це класика пригодницького роману, яка затягне кожного у вир сторінок. У ній є все: і легка мова, яка зрозуміла кожному, і детально продумані герої, і живі діалоги, і непересічний гумор. Хочу, щоб мій братик розглядав цю книгу як урок географії, поданий у вигляді подорожі Південною півкулею. Жуль Верн майстерно зображує розвиток персонажів, їх духовну еволюцію.

Ця книга вчить дружити, любити, вірити та сподіватися. У ній зібрані усі людські цінності, які, на жаль, з плином часу суспільство втрачає.

Мій улюблений жанр – детектив, тому я просто зобов’язана включити в цей список книгу, з якої почалося моє захоплення цим жанром – «Записки Шерлока Холмса» Артура Конан Дойля. Чи є людина, яка б не чула про цього найвідомішого детектива світу? Історії розслідувань затягують кожного, в уяві вимальовуються яскраві картини вікторіанської епохи, на очах стає чіткішим образ Шерлока. Твори автора спонукають будувати власні теорії, активно мислити, робити спроби вгадати фінал і дивуватися розв’язці. Слід прочитати всі частини книги про Холмса, щоб зрозуміти найголовніше: кожен має право на помилку, навіть геній дедукції. Конан Дойль наголошує, що помилятися – цілком нормально, адже, врешті решт, всі ми – люди.

Що ж… Починайте читати! Насолоджуйтеся! Виписуйте цитати, які надихатимуть кожного дня. Повірте, в цих книгах їх знайдеться багато.

Анна РЕЗВІНА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Одеса

Джерело фото: photo.99px.ru

The post Книги, які порадила б прочитати молодшому брату appeared first on Я - журналіст.

Нікого не дивує, що отримавши список літератури на літо чи просто почувши про цікаву книгу, яку друзі рекомендують почитати, ми відкриваємо нову вкладку в інтернеті. Значно легше ввести в пошуковий рядок назву твору й насолоджуватися читанням, аніж йти через усе місто до бібліотеки.

Але люди, які хоч кілька разів у житті прочитали повністю друковану книгу, зрозуміють, чому їх всіх досі не замінили електронні.

Справа в тому, що кожна книга має свій особливий шарм, свою цікаву енергетику, за допомогою якої ти не лише насолоджуєшся читанням, а й з головою поринаєш у світ недосяжного та неможливого, у світ фантазій, або простих історій, що можуть трапитися з кожним із нас. Дуже приємно відчувати, коли усі події відбуваються у тебе в руках. Неначе ти можеш їх контролювати, але, врешті-решт, усе залежить від волі всемогутнього Автора.

Звичайно, електронна книга більш практична й простіша. Та з нею ти не відчуєш тих емоцій та переживань, що продрукувалися між однакових рядків.

Софія БЕЛЕНЧУК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Херсонська область

The post Книга друкована чи електронна: за і проти appeared first on Я - журналіст.