Зараз час біжить дуже швидко, а ритм життя набирає шалених обертів. Просиджуючи годинами за телевізором чи комп’ютером, ми часто не маємо часу на спілкування.

То чи актуальне поняття відданої, щирої, міцної дружби? Чи не затьмарює це поняття звичайне товаришування, яке не має великого змісту?

На мою думку, ці питання не мають змісту. Дружба — це те почуття, що існує ще з тих незапам’ятних часів, коли тільки з’являлися перші цивілізації, а можливо й раніше. Такі дрібниці, як плин часу, зміна епох просто не зможуть завадити її існуванню. Людина без друзів — все одно, що дерево без коріння.

На мою думку, дружба — одне з найважливіших почуттів, краще з того, що може відчувати людина. Дружба не має обмежень у просторі чи часі. У сучасному світі вона так само важлива, як і сто, тисячу років тому. Вона залишатиметься такою й у майбутньому, і немає такої сили, через яку вона знеціниться.

Анастасія СТРОГАНОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Київ

The post Дружба не терпить егоїзму appeared first on Я - журналіст.

На шляху самореалізації людина проходить крізь вогонь і воду, здобуває й втрачає, загартовує власне Я. Формування її особистості починається із самого дитинства за безпосередньої участі батьків. Вони закладають в маля основи характеру й поведінки.

В підлітковому віці людина веде «війну» з усім світом за місце в ньому. На цьому етапі дитина сама відштовхує батьківську допомогу, хоча вкрай її потребує. Починають проявлятися вже індивідуальні риси особистості. Але вони такі не постійні, часто змішуються, ворогують між собою. Тому підлітків взагалі важко зрозуміти і знайти розумне пояснення їхнім діям. Юній особі дуже важливо самій визначитись із тим, ким вона є в цьому складному суспільстві, розвивати позитивні риси й навички. В цій війні головне не загубити того унікального, що живе в душі, щоб не стати планктоном, який пливе за течією.

Далі самостійний дорослий світ не дає ані хвилини спочинку. Тоді вже марно очікувати на сторонню підтримку й чиїсь поблажки: все сам! Все подальше життя людина стоїть перед вибором. Спершу слід визначити свою «сродну працю», тобто розумно оцінити свої можливості й навички, прихильності й переваги; обрати ВНЗ і факультет. Як відомо, успішність навчання студента в університеті залежить від самого студента, від того, як він себе проявляє.

Отримавши бажану професію, людина має знайти роботу за фахом. Бо навіщо тоді було трудитись на диплом, якщо не працюватимеш за спеціальністю? Та щоб влаштуватись на гідне місце, людина має знову ж таки проявляти себе з кращої сторони, прикладати багато зусиль. Ви можете сидіти склавши руки й чекати на подарунки долі або ж пробиватися крізь терни заздрісних поглядів і лихих язиків уперед до успіху. Воістину людину оцінюють по її вчинках, її старанням, наполегливості в досягненні мети.

Людина – створіння величне. Вона може зруйнувати світ, а може й збудувати навколо себе власний Всесвіт. Ми живемо під впливом оточення, але нам самим обирати, як розпоряджатись власним життям.

Ангеліна БОНДАРЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Луганська область

The post Допоможи собі сам appeared first on Я - журналіст.

Коли я залишаюся наодинці зі своїми думками, я обмірковую все,що відбувалося зі мною за якийсь проміжок часу: декілька годин, один день, тиждень. Я згадую ті моменти, які подарували мені посмішку і почуття щастя. Згадую і те, що непокоїть моє серце, розмірковую, чи правильно тоді вчинила. Я нібито проживаю все це ще один раз. І таким чином, розмірковуючи над тим, що відбувалося зі мною, я роблю висновки і починаю краще розуміти себе і свої почуття. Я проводжу самоаналіз, який допомагає мені почувати себе впевненою людиною. Це ніби розмова з самим собою, у якій серце та мозок узгоджують свої дії, досягаючи єдиного рішення про те,що потрібно робити. Я досягаю внутрішньої рівноваги і мені це подобається.

Після вирішення своїх особистих питань, мої думки звертаються до проблем,які непокоять не тільки мене, до проблем, що стосуються усього людства. Хтось може сказати, що підлітки навряд чи зможуть якось зарадити глобальним проблемам людства, але я вважаю зовсім інакше. Ми -нове покоління і дивимося на звичні речі дещо інакше, ніж дорослі люди. Шукаємо інший вихід, віримо у краще і точно знаємо, що ми можемо змінити все-потрібно тільки-но попрацювати! Адже зараз сучасний підхід до старих і всім відомих речей може відкрити новий шлях у наше майбутнє!

Мої думки – джерело мого натхнення. Залишаючись наодинці з ними, я вивчаю себе, людей навколо мене, вигадую нові шалені ідеї, які обов’язково втілюю у життя.

Кожна людина повинна проводити час сам на сам з собою для того, щоб краще розуміти себе та оточуючий світ. Наші думки відображають наше внутрішнє «Я», яке іноді ховається під маскою, що вигідна суспільству, але не нам. Розмірковуючи про щось наодинці,ти пізнаєш себе. І не важливо,про що саме ти думаєш – про те,як вирішити задачу з математики, або як врятувати світ від глобального потепління. Все одно ці думки будуть однаково важливими для тебе, тому що вони твої. І вони розкривають тебе з нового боку, який міг бути невідомим навіть для тебе самого. Міркувати наодинці – найкраще заняття для сучасної людини. Воно допоможе зрозуміти,що ти особливий і твої думки – тільки твої. Саме вони роблять тебе особливими, вони роблять тебе тобою.

Анастасія ЄРЬОМЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Одеса

The post Про що я думаю наодинці? appeared first on Я - журналіст.

Ви хоча б раз у житті замислювалися над тим, як живуть у цьому світі люди з обмеженими здібностями? Ні, так ось замислитесь.

Жодна людина, яка бачить, не зрозуміє наскільки це страшно.

Людина може не бачити у двох випадках: вона вже народилася з дефектом зору, чи позбутися його після травмування.

А тепер замислитесь, ви народилися сліпим. Ви можливо ніколи не побачите обличчя своєї матері, колір її очей, її маленький милий носик, ніжні вуста та красиву усмішку, веснянки і ямочки на обличчі, довге, шовковисте волосся. Ніколи не побачите світанок і захід сонця, не побачите небо та землю, зорі та місяць. Ви не побачите цього світу.

Другий випадок: ви перестали бачити через травму. Півжиття ви бачили усе: рослини, тварин, птахів, людей, стихії природи, і в одну мить ви почали бачити темряву, яка буде з вами до кінця вашого життя. Ви більше не побачити яскравість світла, променів сонця, яскравість зірок у безмежному небі. Ви навіть не побачити ваших сліз. Вам залишиться лише згадувати ті часи, коли все було в ваших можливостях.

Жодна здорова людина не зрозуміє, наскільки це страшно.

Уявіть себе спортсменом. Ви були призером по бігу на олімпійських іграх. Біг це все ваше життя, ви відчуваєте свободу, коли біжите. Відчуваєте, як розсікаєте повітря своїм тілом і його прохолоду на своєму обличчі. І ось одного дня ви як завжди біжите по вулиці й раптом вас збиває машина. Все. Ви більше не можете бігати, вам насилу вдається ходити. Тепер ви можете забути про свою пристрасть, про це відчуття.

Уявили? Правильно, не можете, тому що вам дуже пощастило, ви здорові, ви бачите і це найголовніше.

Багато підлітків скаржаться на те, що батьки не купили їм новий телефон, а у його друзів останні моделі. А в наступному домі живе сім’я, намагається дожити до наступної зарплатні.

Ти їздиш по місту на дорогому автомобілі і розкидаєш гроші у різні сторони, а у той час у лікарні сидять батьки над ліжком своєї дитини і не знають де знайти гроші на лікування.

Твої друзі можуть дозволити купити собі усе, а ти повинен економити і плачеш, бо в тебе мало грошей, а навпроти твоєї квартири живуть хворі сусіди, які благають Бога не про гроші, а про здоров’я.

Люди скаржаться на те, що в них мало грошей і тому подібне, але насправді вони повинні дякувати за те, що вони здорові, у них є люблячи їх батьки, що вони кожного дня прокидаються, бачать сонце, йдуть до кухні і на столі лежить сніданок. Вони багаті ось цим.

Ніякі гроші не зроблять тебе багатим, бо твоє багатство – це твоє здорове і щасливе життя.

Анна КАПЛІНСЬКА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Одеса

The post Різні цінності appeared first on Я - журналіст.

По-перше, основною ціллю кожного має стати бажання бути Людиною з великої літери. Життя вимірюється не багатством чи славою, а вчинками та досягнутими цілями. Кожен має слідувати морально-етичним нормам, високим духовним ідеалам. Це не просто, але життя занадто коротке, щоб витрачати його на дурниці.

По-друге, кожна людина має залишити по собі слід або пам’ять. І це не обов’язково має бути на світовому рівні. Тобто головне, щоб у своєму середовищі про Вас пам’ятали як про добру, щиру та чесну людину. Зробити так, аби близькі та знайомі подякували Вам за залишений спадок.

По-третє, людина повинна розвиватися, набувати нових знань. Тобто сенс життя полягає ще й в тому, щоб розкрити свій творчий потенціал та реалізувати його на своєму шляху.

Отже, сенс життя кожного залежить від того, які моральні цінності сповідує та які цілі наслідує людина. Прожити його потрібно так, щоб озираючись назад, Вам не хотілось нічого змінювати.

Тетяна КОКИНДА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Чернівці

The post У чому сенс життя? appeared first on Я - журналіст.

У цієї людини присутня як зовнішня, так і внутрішня краса. Таке поєднання зустрічається досить рідко, тому ми можемо тільки дякувати й гордитися тим, що нам поталанило вивчати мову та літературу саме з таким учителем. Наталія Борисівна струнка, середня на зріст жінка; її темнувате волосся яскраво виблискує і переливається у сонячних промінцях, що ще зранку заглядають до нас через шкільне вікно; погляд у неї добрий і лагідний, проте коли хтось не зробив домашнього завдання або погано відповів, тоді він стає суворим та злегка розчарованим, від чого стає відразу соромно за себе. Наталія Борисівна ніколи не кричить і навіть не підвищує тону, за що, напевно, її і любить більшість учнів. Вона намагається спокійно усе пояснити чи заспокоїти, а лише з одного її погляду ми можемо зрозуміти, коли щось не так. Та якою ж веселою та задоволеною вона стає, коли слухає гарні, правильні відповіді учнів й спостерігає зразкову поведінку!

Найбільше мені подобається, як Наталія Борисівна доступно й з легкістю пояснює навіть важкі теми та поняття. Її цікава, яскрава та насичена промова не дає можливості відволікатися на якісь сторонні справи. Тому навіть не читаючи книжок або не вивчаючи правил, а лише послухавши її розповідь, можна отримати гарні знання й правильно використовувати їх на практиці. Здається, що Наталія Борисівна знає геть усе і до неї можна звернутися з будь-яким питанням, адже вона ніколи не жалкує для нас часу.

Знати та володіти рідною мовою дуже важливо для кожної людини, оскільки вона відіграє значну роль у житті. Утім вивчати мову досконало зовсім не просто, бодай якщо вона і рідна. Багато чого залежить від учителя, його вміння зацікавити, показати переваги і продемонструвати, чим саме унікальна й неповторна наша українська мова. З цією задачею, на мою думку, Наталія Борисівна справляється на усі сто відсотків. Їй досить лише виразно прочитати кілька поетичних творів українських авторів, і ти відразу починаєш розуміти, наскільки гарна, мелодійна і взагалі прекрасна ця мова. Безумовно, це стимулює учнів навчатися, пізнавати щось нове й відкривати для себе таємниці нашого народу. Я переконана в тому, що перед нами розумний, професійний і кваліфікований учитель, якому можна довіряти та бути впевненим, що з кожним роком рівень твоїх знань буде поступово зростати, покращуватись та вдосконалюватись.

Мене завжди дивувало, як їй вдається цілком присвячувати себе роботі, віддавати нам усі свої сили та ділитися набутими знаннями. Це людина, яка серйозно і з пошаною ставиться до своєї професії та вміє детально й цікаво пояснювати кожну нову тему. Мабуть, найкраща нагорода для кожного вчителя – це успіхи й знання учнів її предмета. І Наталія Борисівна у цьому не виняток. Вона завжди щиро радіє і хвилюється за нас, може дати слушні поради не тільки за темою своїх предметів, а й загалом.

Я неймовірно пишаюся тим, що маю змогу вивчати свій улюблений предмет, брати участь в олімпіадах та різних літературних конкурсах саме з таким учителем, як Наталія Борисівна. Я дуже вдячна їй за те, що вона вміє по-справжньому надихати до написання чудових творів, підштовхує на правильні думки і зажди готова допомогти в усіх моїх задумах й ідеях. Вона завжди прагне до досконалості, працює над собою з усіх точок зору незважаючи на те,що їй уже вдалося досягти неабиякого успіху та на даний момент вона є одним з найкращих учителів у школі. Саме ця вчителька неймовірно вплинула на формування моєї життєвої позиції та пріоритетів, допомогла зрозуміти, чим саме я хочу займатися в майбутньому. Гадаю, не кожна людина може стати таким педагогом, тому що ця професія вимагає величезної та кропіткої праці, терпіння, любові до дітей та повсякденного інтересу до власної роботи. Я несказанно рада тому, що саме Наталія Борисівна допомогла мені розкрити свій потенціал і виховати в собі ті якості, які допоможуть досягти успіху в усіх моїх задумах і планах.

Ангеліна БОДЯЛОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Чернігівська область

The post Людина, знайомством з якою я пишаюся appeared first on Я - журналіст.

Чому бути людиною-це цінність мого життя? Я так вважаю, бо кожен моє право самовиразитись, бути особистістю. Людина не повинна ставити себе у рамки суспільства й закриватись у собі лише через те, що вона «не така як усі». На мою думку, треба показати світу, на що спроможна людина, крім того як слідувати принципам та жити у нудьзі.

Бути людиною – це, в моєму розумінні, поважати кожного, хто живе на планеті, цінувати його вибір та спосіб життя. Це намагатись допомогти всім, хто цього потребує й не бути байдужим до їх проблем. Людина – істота, яка спроможна лише на щирі почуття без награності та прихованого помислу.

Прикладом справжньої людини для мене є героїня книги та фільму «До зустрічі з тобою» Джоджо Мойєс. Кларк щиро радіє простим дарункам, допомагає оточуючим, прагне до кращого життя родини й будує шлях до щасливого майбутнього. Вона як яскравий промінчик намагається освітити все навколо позитивом. Завжди дивувалась її впевненості та легкості у спілкуванні. По-дитячому відрита до людей, не намагається шукати вигоду у всьому. Кларк кардинально відрізняється від сучасного суспільства, більшості представників якого не начхати тільки на свою особистість. Молоді слідувало б брати приклад з цього тендітного, прекрасного та людяного образу.

Виховувати в собі людину дуже складно. Ми керуємося гордістю й ображаємо близьких нам людей. Часто не йдемо на компроміс, тому тільки посилюємо сварку. Лише коли всі виховають у собі Людину й почнуть цінити оточуючих, лише тоді ми зможемо жити у світі без війн. Ось чому я вважаю, що найбільша цінність – це спроможність бути Людиною.

Вікторія ЯШКОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Донецька область

The post Найбільша цінність – бути людиною appeared first on Я - журналіст.

У цьому світі немає нічого ідеального та вічного, і щастя не є винятком. Те, що нам на початку здається цим почуттям, через деякий час виявляється всього лише нетривалою емоцією. Іноді ми хочемо чогось так наполегливо, що не помічаємо, як те, що нам здавалося джерелом щастя, стає джерелом дискомфорту і поганого самопочуття. Так, дорога до щастя може бути тернистою, але й на цих колючих кущах, як і на будь-яких рослинах, розцвітають квіти, які дарують нам надію на те, що у кінці шляху ми знайдемо те, до чого так прагнули.

Особисто я не раз запитувала себе: «Що робить мене щасливою?» Майже усім, що є відповіддю на поставлене запитання, я не займаюся й не цікавлюся. Тобто я свідомо позбавляю себе можливості стати щасливою, і завжди у мене є вагома причина для відмови собі у цьому. Найголовнішою причиною є катастрофічний брак часу… Та все ж, я вважаю, що щасливою мене роблять такі речі: внутрішнє наповнення й душевна гармонія, я не можу жити самодостатньо, коли у мені панує темна, гнітюча і жахаюча пустка. Здійснення мрій і бажань, хай і наймізерніших; заняття улюбленими справами (читанням, танцями, спортом, слуханням музики, написанням творів). Відсутність людей чи справ, які тим чи іншим чином виводять мене із душевної рівноваги, дратують, навіюють сумніви, депресію чи стрес, тобто стабільність і передбачуваність. Прозорість у стосунках, приємні дружні відносини з людьми, що мене оточують.

Ще одним чинником для виникнення щастя я можу назвати природу – все, що у ній виникає і до неї стосується: мальовничі пейзажі, палахкотіння вогнища, нерухоме плесо озера, пінисті хвилі, блиск росинки на пелюстці польової квітки, спалахи блискавки у грозовому небі, стрімкий дощ, плюскіт камінця, що падає у воду, небо у будь-якому стані, «музика» вітру, землі, води і вогню, сніг, що падає і рипить, тощо. Природа приваблює мене саме поєднанням непоєднаного. Швидкість і нерухомість, ритм і тиша, феєричні і захоплюючі спалахи і спокійна ідилія.

Нестримність у діях і проявах емоцій, незалежність у поведінці, свобода у мисленні, власна гордість доповнюють список того, від чого я справді стаю щасливою.

У людини дуже складний внутрішній світ. Щоб його збагнути, інколи потрібне все життя. Ніхто, окрім вас самих, не зрозуміє, що коїться у вас в душі. Тож спочатку потрібно пізнати себе, а потім прагнути щастя. Це мій девіз, який я застосовую під час пошуку власного щастя і який стане у пригоді усім, хто його шукає.

Діана-Катерина РЕДЬКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Київ

Джерело фото: https://moyezdorovya.com.ua/4-sekrety-shhastya/

The post Щоб бути щасливим, пізнай себе! appeared first on Я - журналіст.

Говорячи про сучасну людину, ми уявляємо її з привабливим зовнішнім виглядом та обов’язково юного віку. Без сумніву, більшість молодих людей сучасніше, ніж велика частина літніх. Однак скрізь існують свої винятки.

Дуже часто люди путають поняття “модно” і “сучасно”. Проте для того, щоб бути сучасним, зовсім не обов’язково одягатися в дорогий і модний одяг, мати телефон останньої моделі чи круте авто. Адже бути сучасним – означає бути розвиненим.

Вже на сьогоднішній день без знань англійської та вмінь користуватися електронікою молодому поколінню ніяк не обійтись. Людина 21-го століття неодмінно повинна бути ерудованою, всебічно розвиненою, завжди бути в курсі новин, мати власну точку зору та вміти її відстоювати, вести активний спосіб життя. А також слід зазначити, що для сучасної людини властива багатогранність та вміння бути комунікабельним.

Проте, не зважаючи на зміну часів, розвиток науки, в житті кожного понад усе повинні залишатися вічні людські цінності такі як : доброта, чесність, любов, порядність, здатність прийти на допомогу, небайдужість. На мою думку, вони є обов’язковими для сучасної людини.

Отже, сучасність – це не тільки бути в курсі останніх новин і тенденцій, а й велика праця над собою, володіння належними людськими рисами, прагнення чогось більшого, постійно розвиватися й ніколи не сидіти на місці.

Богдана ВОВЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Київська область

Джерело фото: http://www.sodnal.com/interesting/zagalnolyudski-cinnosti-chi-potribni-voni-suchasnij-lyudini.htm

The post Що означає бути сучасною людиною? appeared first on Я - журналіст.