Кожен із нас, звісно, прагне обрати професію своєї мрії. Для когось це перекладач, для когось – програміст, але особисто я хочу стати журналістом. Я прекрасно розумію, що обираю непростий шлях, але йду на нього цілком свідомо. Бо відчуваю : це моє.
Журналіст – це дійсно стиль життя. Кожен день медіапрацівника насичений і не схожий на попередній. Всі події, що на перший погляд здаються неважливими, можуть стати неабиякою сенсацією. Саме це і є відмінна риса всіх журналістів – вони помічають те, чого не бачать інші. Журналістика – це майстерність.
Обираючи цю сферу, треба розуміти, що в один момент ти маєш зробити вибір. Тебе можуть відправити на зовсім інший край регіону, світу (а в майбутньому – і на сусідню планету) заради опитування з приводу якоїсь гучної події. І ти, як вірний своїй справі журналіст, не можеш відмовитися, незважаючи ні на що. Бо це – твоя місія. Журналістика – це жертви.
Найважливіші якості, якими має обладнати кожен, хто обирає цю професію, є креативність, допитливість, наполегливість і комунікабельність. Але це лише крапля в морі.
Ти повинен бути готовим до змін і зустрічати їх із відкритим серцем, а також сприймати всі труднощі як виклик. Бо журналістика – це не про стабільність: сьогодні ти збираєш “тривожний чемоданчик” у зону гарячих дій, а завтра спілкуєшся із Браяном Сінгером на врученні премії “Оскар”.
Журналіст-це той, хто готовий засипати і в холодному наметі під колискову артилерійських пострілів; і просто неба, біля приміщення Верховної Ради, щоб першим дізнатися подробиці нового засідання; і в п’ятизірковому готелі, під співи майбутнього переможця Євробачення, що лунають із сусіднього номера. Журналістика – це про контрасти.
Журналіст – це також той, хто не боїться зануритися на глибину 10 м. в пошуках скарбів у затонулому кораблі; той, хто в разі потреби буде готовий вирушити в епіцентр землетрусу для отримання більш детальної інформації про нього. Бо журналістика – це не про страх.
Але за кожну працю передбачена винагорода. І саме в цій сфері вона набагато цінніша за будь-які папірці. Це визнання, заради якого ти проходиш крізь всі ці труднощі. Це відчуття того, що ти можеш бути корисний і потрібний людям. Це усвідомлення того, що ти тут недарма. Журналістика – це не про гроші.
А журналіст – це не просто людина із блокнотом або мікрофоном, що їздить по світу заради того, аби прогодувати сім’ю. Ні. Це стиль життя, який я обираю!
Єлизавета ПРЯХІНА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Харків