Ким я стану в майбутньому? Яку професію оберу? І, взагалі, чого прагну досягти в житті? Рано чи пізно кожен повинен відповісти на ці доленосні запитання. Адже вибір професії – це вибір усього життя. Зараз я навчаюся в 10 класі. І мій “зірковий” час теж настав. Два тижні тому я взагалі не уявляла якою буде моя професія. Можливо, вчитель чи юрист, соціальний працівник або адміністратор? Але несподівано для мене прийшов лист з Острозької академії. Це було запрошення у велику сім’ю шужиків, на курси “Школи універсального журналіста”. Я вирішила спробувати. Виявилось, що журналіст – це захоплююче мистецтво.
Згодом стало зрозуміло, що журналіст – це не професія, це стиль життя. Ще змалечку в мене був неабиякий інтерес до написання творів. І виходило досить непогано. Принаймні так вважала моя вчителька української мови та літератури. Але я навіть не могла уявити, що ця справа може стати моєю майбутньою професією. Але не можу зауважити з яким захопленням та цікавістю я летіла у безмежному просторі думок та фантазій, щоб донести до людей все те, що думаю і відчуваю. Також зацікавлено спостерігаючи за ведучими новин або журналістами, я намагалася відтворити кожен рух та хоч трішки бути схожою на “інформаційну діву”.
Звичайно, робота журналіста потребує величезних зусиль та часу. Вона завжди вимагає рухатись вперед. Але водночас це одна із найцікавіших професій світу. Жодна справа не дає скільки можливостей для самореалізації. Тому я гадаю, що ще із дитинства потрібно виховувати в собі журналіста. Адже лише людина чистої душі зможе донести до людей правду. Багатогранність, всебічна розвиненість особи теж є запорукою успіху. Тому, що виключно особистість мудрої душі та голови, ніколи навіть не подумає образити, підставити і звести наклеп на подібного собі індивіда за допомогою слова. Бо добре знатиме, що слово – неабияка зброя, яка може накоїти багато лиха. Недаремно ЗМІ називають “четвертою владою”, оскільки від них залежить життя не лише людей, а й країни. Тому для журналістів існує безліч загроз: їх ненавидять, обмовляють, переслідують і навіть вбивають.
Отже, можна дійти висновку,що журналіст – це не професія і навіть не робота. Це спосіб життя, покликання душі, яке потребує відваги та наснаги для здійснення бажаної мети. Ця професія приваблює все більше і більше людей своєю цікавістю, неординарністю, різнобічністю, зокрема, мене. Я щиро вірю , що журналістика – дорога мого життя.
Христина ТРИМБАШЕВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Вінницька область