Життя прожити – не поле перейти

25.08.2021

Літо. Пече сонце. Згадую, як йду по траві, а біля мене повільно ступає бабуся – моя прабабуся Надія. Мене завжди цікавило її життя: що вона раніше їла, як одягалася, з ким жила.

Життя бабуся прожила непросте. У неї була велика сім’я: троє сестер і двоє братів. Вона рано втратила маму, в якої під час вагітності відкрилася кровотеча і її не врятували. Батько одружився з іншою жінкою і моя прабабуся виховувалася мачухою. Також важко було у воєнні часи: вони сиділи у холодних і вологих погребах, ховаючись від фашистів. Одного разу Надію навіть забрали німецькі солдати в інше місто, а потім хотіли перевезти в Німеччину. Але її викупив батько. Тоді викупом слугували сало, яйця, хліб та інші цінності в домі. Одна картоплина, хліб і яйце – це була їжа на день й на всю сім’ю.

Щоб було за що жити, доводилося важко трудитися. У свої тринадцять років Надія працювала на роботі, на якій заготовляли торф.

Вийшла заміж у 18 за звичайного робітника. Через рік завагітніла, але хлопчик помер при народженні. Йшли роки, вона народила ще трьох дітей. Сім’я добре жила. Вони тримали господарство і обробляли землю своїми руками. Все в житті Надії налагодилося.

Але знову почалися скорботи, вона втратила двох онуків. Хлопчик, віком 5 років, пішов кататися на ковзанах та втопився. А внучка померла, коли вже народила бабусі двох правнуків. Вона дуже болісно пережила ці втрати, адже дуже любила дітей.

Бог подарував бабусі сімох внучок і аж шістнадцять правнуків. Вона любила коли всі збиралися за її столом. І завжди мала чим пригостити дітей. Поїла, годувала, турбувалася про них. Бабуся Надія – добра і любляча жінка, яка завжди працювала. Вона йшла на город, навіть коли їй боліли ноги і тяжко трудилася. Діти привозили бабусі гостинці, але вона їх відкладала і віддавала внукам та правнукам. Завжди всіх вчила цінувати дружбу, любов, мир у сім’ї і наставляла ніколи не сваритисяЦінувала кожну хвилину, проведену з нами. Дякую їй за турботу, теплоту, любов і щирість, які вона подарувала, і які я ніколи не забуду.

Анна МАРИЧ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 71

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *