Для кожного ця велика ковдра, зіткана з різних шматочків тканини. Вони можуть бути яскравими або не дуже, у когось ці клаптики білі, у когось сірі…
У мене, мабуть, ці лоскути різнокольорові, яскраві, мов проміння сонечка вранці, але є й декілька сірих, бо без них неможливо.
А якщо спробувати розкрити цю тему по-інакшому? Щастя зіткане з маленьких та великих перемог, з підйомів, але й не без спусків і поразок – у нас з’являється стимул зробити щось набагато краще.
Для кожного — щастя різне. Для когось — мати дорогий автомобіль і гаманець заповнений різнокольоровими папірцями. Але справжнє щастя — це те, яке ми можемо лише відчути: любов батьків і коханої людини, посмішка дитини і справжню підтримку друзів.
Я ще раз повернусь до свого порівняння. Щастя — складається з багатьох клаптиків. Не можна “зшити” щастя з однакових клаптиків і без голки з ниткою. Сірі або білі клаптики — це одноманітність життя, без емоцій, яскравих почуттів і переживань. На мій погляд, з таким “ритмом” життя неможливо досягти щастя. Кольорові клаптики — це радість, емоції, кохання. Та в кожному кольоровому “покривалі” трапляються і чорні цятки. Бо неможливо знайти своє щастя при цьому не розчаруватися в людях. Ниткою слугують усі люди, що зустрічаються в житті, не зважаючи на те, що вони принесли в твоє життя. А голкою слугуєш саме ти. Бо тільки ти вирішуєш з чого зіткати своє щастя.
Це дуже тонка матерія — щастя. Його легко втратити або “порвати”, але “зшити” його дуже тяжка робота. Грань між щастям і нещастям така тонка, що лише одна неправильна дія або слово можуть зіпсувати все.
Щастя кожен збирає по-різному і в різних місцях, але збирають його впродовж всього життя.
Анна ЛІЩУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Покровськ, Донецька обл.