Коли була маленькою, передивившись мультфільмів про людей у плащах чи масках, я часто хотіла стати, як вони. Дуже мріяла прокинутися феєю або отримати власну суперсилу. Мабуть, усі задумувались над цим. Ми з друзями навіть сперечалися, в кого краща здібність.
Моїми найулюбленішими суперсилами були: невидимість, вміння подорожувати у часі й зупиняти його.
Я інколи люблю сховатися від усіх, насолоджуватися самотністю й слухати музику. Завдяки невидимості, можна було б зникнути з очей на декілька годин, піти в дуже красиве місце й дивитися, що відбувається навколо, поспостерігати за природою. Тим часом слухати свій плейліст.
Хто не бажає ще раз пережити який-небудь особливий момент у своєму житті? Це можливо було б здійснити завдяки вмінню подорожувати у часі. Я дуже хочу повернутися у минуле, щоб відчути знову атмосферу табору, де відпочивала влітку цього року. Чи взагалі, усього літа.
Зупинивши час, можна роздивитися дрібні деталі довкола. Наприклад, побачити маленький шрам над бровою у подруги, чи опале листя під ногами. Ми настільки зайняті своїми проблемами, що забули й просто не помічаємо такі дрібниці. Але за допомогою цієї здібності можна довідатись щось нове. Та ми здатні помічати дрібнички у нашому житті й без такої суперсили. Можна частіше роздивлятися довкола, знаходити час на роздуми. Наприклад, зайнявшись медитацією, ви станете більш сконцентрованими й спокійними.
Мені здається, що якби існувала можливість отримати собі певну суперздібність, мільйонам людей у світі стало б легше жити. Шкода, що це лише вигадка. Але треба вірити у власні сили й ставати успішним тільки завдяки собі. Не завжди суперсила допоможе тобі.
Катерина ЖУКОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”