Запис зі сторінки щоденника Президента України Печко Д.О 20.09.2040 р.
Не варто прогинатися під мінливий світ,
Хай краще світ прогнеться під нас.
А. Макаревич, «Машина часу»
Сьогодні найважливіший день у моєму житті – я стала Президентом України.
Ніколи не забуду своє перше вересня! Іде урочиста лінійка і директор каже: «Цікаво, а ким мріють стати наші першокласники?», мені надають слово, а з такою гордістю кажу: «Я хочу бути Юлією Тимошенко!» І десь вже в класі 5-му я поставила собі мету: стати Президентом своєї країни. Але для того, щоб стати Президентом, замало бажання, треба ж щось робити… Тому я почала працювати над собою. Бо як сказав Наполеон Хілл: «Не чекай «потрібного моменту», його ніколи не буде. Почни діяти прямо зараз, цю ж хвилину і працюй з тими інструментами, які зараз у тебе на руках. Згодом з’являться кращі».
Усі роки навчання в школі я продуктивно працювала: була телеведучою дитячої програми, головним редактором молодіжної газети, волонтером, віце-мером школи, а потім і мером. У 2014 році в країні почалася неоголошена війна. Але як кажуть у народі: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Я не могла бути байдужою і почала думати: Що стало причиною війни? Та що можна зробити, щоб війна скоріше закінчилася? Що я можу зробити для того щоб зберегти мир? І зрозуміла, що мир починається з мене… Я можу створити мир у своїй родині, у стосунках з друзями. Кожен може зробити свій маленький вклад у те, щоб у країні панував мир та лад. Звичайно, враховуючи всі ці обставини, я почала вчитися миру. Спочатку, закінчила Всеукраїнську школу МИРотворчості, я відчула що потрібна країні. Мені захотілось ділитися своїми знаннями. Я почала влаштовувати тренінги у своєму місті, проводити акції та давати інтерв’ю на телебаченні. Моєю мрією було потрапити до ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі). У своїй голові я прокручувала зустріч з членами організації. А думки, дійсно, матеріальні. Одного ранку мені зателефонували та запросили приєднатися до ОБСЄ.
Мені дуже подобалось працювати в організації, бо я мала більше можливостей, щоб започаткувати мир в країні. Я: взаємодіяла з організаціями, що ведуть боротьбу з дискримінацією, і надавала їм допомогу у створенні правової бази на підтримку принципу загального рівноправності; надавала сприяння в розробці законодавчих актів і стратегій, проведенні досліджень і просвітницької роботи з громадськістю; надавала допомогу в полегшенні діалогу, посередництві та діяльності по зміцненню взаємної довіри між порушеними конфліктом суспільствами і громадами; сприяла обміну інформацією між політичними та цивільними суб’єктами для усунення ризиків конфлікту на самій ранній стадії… Мої дії та ідеї дійсно сприяли закінченню війни! І тоді мої колеги, однодумці вирішили висунути мене кандидатом на виборах Президента України.
Сьогодні найважливіший день у моєму житті… Я не стала Юлією Тимошенко, але я стала Дарією Печко!
Дарія ПЕЧКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Сумська область