Коли я буваю в місті, мені важко дивитися як біля вокзалів, магазинів, по парках та біля інших міських будівель блукають тварини. Більшість із них – це собаки. Вони там не прогулюються, а навпаки, шукають собі їжу і проводять там своє життя. Їх можуть погодувати люди, з торгівельних прилавків, та це буває дуже рідко.
Чому ж так сталося? І як у нашій країні змогли це допустити?
Мабуть, сталося це через те, що деякі люди, коли беруть під свою опіку живе створіння, завжди забувають, що «ми відповідальні за тих кого прихистили».
Ми цього не помічаємо, але це так, тварини страждають через нас, людей. Які думають, що коли звіря беззахисне, ми можемо його інколи не погодувати, не сходити з ним на прогулянку, не погратися, та й взагалі, знущатися з нього. Але ж це не іграшка, а жива істота.
Я думаю, якщо ми не в змозі виховувати якусь тварину, чи у нас не вистачає фінансів на це, то навіщо заводити, наприклад, папугу? Чому ж саме папугу? На утримання цієї пташки йде чимало коштів і часу. Це і клітка, і іграшки, і корм, і багато прожиткових речей. Бо нам треба створити для нього нормальні умови проживання, щоб наш пернатий жив комфортно, а не виживав. Це стосується не тільки папуги чи домашніх пташок які живуть у клітках, а й усіх інших тварин, про яких, на жаль, деякі люди забувають піклуватися.
На мою думку, у багатьох містах є старі закинуті будівлі, в яких реально облаштувати притулок для тварин. Одні люди могли би приносити туди (а не викидати на вулицю) чотирилапого, а інші жителі могли б прийти і взяти собі друга, який їм сподобався б. А допомагати в утриманні тварин могли б волонтери – ласощами, іграшками та всім потрібним для цього.
Упевнена, що до турботи про тваринок долучалися б і звичайні жителі міста. Адже все робиться для них. Думаю, кожному, приємно було побачити не безпритульного пса, а нормального, здорового, а поряд із ним – дбайливого і відповідального господаря.
Поліна КУЛЄШ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”