«Як тебе не любити, Києве мій!» І справді, як? Цей рядок з відомої пісні завжди описував ставлення українців до своєї столиці. Але час не стоїть на місці. Все змінюється, і, на жаль, у нашому випадку не в кращий бік.
У 50-х роках минулого століття потрібно було терміново забезпечити людей житлом. Як наслідок, околиці столиці почали забудовуватися багатоповерхівками, але намагались не знищувати озера та ліси. Багато проектів не було втілено у життя, тож відстані між будівлями були досить великі. На початку 21 століття потреба у новому житлі знову зросла і на місці пляжів, лісосмуг, заводів, фабрик та недобудованих споруд почали виростати хмарочоси. Їх будували і будують навіть всередині вже облаштованих дворів, що псує не тільки архітектурний задум і зовнішній вигляд району, але й іноді порушує будівельні норми, а це небезпечно для оточуючих. У погоні за квадратними метрами взагалі забули про інфраструктуру – школи, дитячі садки, поліклініки. Ця забудова зачепила навіть історичні райони Києва, знищуючи пам’ятки. Історичні будинки навмисно доводять до руйнації. Аргументи різні – «аварійний стан», «реставрація – дорого». А потім там зростає жахлива висотка – елітне житло «з панорамним видом» або ТРЦ. Звичайно, це ж прибуткова справа. У деяких новобудов уже навіть з’явилися неофіційні образливі назви, що вкотре підтверджує недоречність цих споруд у центрі міста.
Транспортне сполучення теж залишає бажати кращого. За останні кілька років не було відкрито жодної станції метро, не збудовано жодного моста, який став би місту у нагоді. Останнім часом на вулицях все частіше з’являються нові автобуси, тролейбуси та трамваї, в яких дуже приємно знаходитись. А от майже всі маршрутні таксі у незадовільному стані і частенько розвалюються на дорогах. Та іноді немає альтернативи, тож доводиться їздити у таких умовах.
Ще дві великі плями – це МАФи і білборди з рекламою, які псують зовнішній вигляд міста. З ними активно «воюють», але все ж прибрати вдається не всі, хоча їх кількість з кожним роком зменшується.
Центр Києва поступово втрачає свій неповторний шарм. Свідомо знищуються історичні будівлі, сквери, парки, кінотеатри, а саме місто наповнюється неймовірною кількістю невеликих крамниць, кав’ярень, бутиків та хмарочосів. Але мій Київ – це Андріївський узвіз з неповторною Андріївською церквою, старий Поділ та Замкова гора. І все ж таки – це моє місто сили.
Іван ЧИНДАЦЬКИЙ,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”