Якщо я проведу соціологічне опитування з метою вияснити, що для людини є щастя, то відсотків так 50 загадають щось матеріальне для себе, 40 – подумають не тільки про себе, а й про рідних. І лише одиниці задумаються над моральними цінностями або ж над чимось високим, що сприйняти можна буде, як філософське.
Я – та людина, котру можна віднести до тих одиниць. Мені 16, і я вже розумію, що для людини є справжнім щастям. І якби це самовпевнено не звучало, але я зараз щаслива. Мені приємно просто йти вулицею, говорити з подругою, робити хатню роботу та дивитися на людей, які мені заздрять. Цього стану (якщо можна це так назвати) я ніколи не відчувала раніше. Для мене це щось нове, цікаве. Можливо, я помилюсь, коли скажу, що світ крутиться навколо нас. Адже він дає нам скільки можливостей стати тим, ким ми мріємо! Ми попросту не користуємося цим. Бачимо лише те, що ось поряд, під рукою.
Насправді питання щастя було актуальним завжди, і кожен бачив його та розумів по-різному. Хтось вбачав щастя у теплоті родинного затишку і був трохи правий, адже сім’я – це наша глибинна таємниця, яку ніхто ніколи до кінця не розгадає. Інший вважав, що саме матеріальна складова нашого життя може стати приводом для щастя. Тож неможливо по-справжньому відчути себе щасливим, якщо сам не дійшов до певних конкретних висновків у житті, якщо сам не визначився, що викликає посмішку на обличчі зранку, що допомагає залишатися в оптимістичному настрої цілий день. Саме ці, на перший погляд, дрібниці створюють нас! Наш внутрішній світ та нашу формулу щастя. Без цього ми завжди будемо ходити на роботу просто відбувати час, а не займатись улюбленою справою.
Буденні проблеми все частіше і частіше заповнюють нашу свідомість і це викликає у нас бажання закритися в кімнаті та довго звинувачувати світ у його корисливості. Та ми ж самі приваблюємо до себе негатив поганим настроєм!
В такі моменти допомагає найдієвіший засіб: посмішка з підтримкою. Немає людини, яка б підтримала? Дайте потрібну дозу позитиву собі самі! Адже що, як не віра в себе, допоможе подолати будь-яку проблему? Саме з посмішкою треба ступати на нову сходинку вашого життя. І це є першим, у чому я вбачаю щастя.
Колись я читала книгу відомого американського психолога, де він написав: “Людина, яка відчуває щастя, офіційно визнана психологічно неврівноваженою”. І знаєте, я погоджусь з цим твердженням! Якщо ви не погоджуєтесь зі мною, то прочитайте вираз ще раз і задумайтесь. Та не думайте прямо, адже твердження вжито в переносному значенні. Воно означає, що щастя – це стан душі, одержимість відчувати легке ковтання та сприймати власне життя, як засіб розкрити себе як особистість та полюбити кожну клітину свого тіла. Ми не зобов’язані бути щасливими, ми зобов’язані бути чесними перед самим собою! Треба пишатися тим, чого вже досягли, та мотивувати себе на більші вершини. Треба відчувати себе, піддаватись емоціям, розкривати талант, а не сидіти та ждати манни небесної! Наша душа – це лише привід ставати кращими, унікальнішими та благороднішими. Не бійтеся розкопувати гробницю своїх думок. Розповідайте їх, аби вас почули!
Нещодавно я їхала в автобусі і почала плакати. Моя мама запитала у мене, чому я плачу? А я тихо відповіла: “Бо я маю тебе, татка, двох братів та себе! Я вдячна бабусі, що вона дала життя тобі, а ти – мені! Я щаслива! Я плачу, бо просто світить сонце. Воно наче передає мені свою енергію. А он дивись, з-під снігу зеленіє трава: хіба це не прекрасно? Мамо, зі мною все добре, я просто… щаслива!”
Анастасія ОМЕЛЯН,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Черкаська область