Насамперед мушу сказати, що мені самій 15 років, і я ще підліток. В душі я відчуваю себе дитиною і не розумію багатьох ”дорослих” речей. Але мені нерідко доводилося чути від дорослих, що саме дитинство – найщасливіший період життя. Я часто задумуюся про те, що станеться, коли я виросту. Колись мені здавалося, що в дорослому віці проста буденність і постійна робота не дадуть мені бути щасливою. Однак пізніше я зрозуміла, що кожна людина – коваль своєї долі та щастя. Іноді люди просто не помічають того, що може кожного дня приносити їм позитивні емоції. Тому я вирішила дати кілька порад дорослим і собі в майбутньому. Можливо, вони справді змінять чиєсь життя й навчать бути щасливим.
Перш за все, мені здається, що щастя людини не залежить від її багатства та матеріальних цінностей. Звичайно, кожен повинен мати мінімум грошей для того, щоб забезпечити свої фізіологічні потреби, без яких неможливе нормальне життя. Проте можна бути однаково щасливим як у величезній віллі на березі моря, так і у бідній сільській хатині. Все залежить від характеру та особистостей людини.
Іноді дорослі люди живуть буденністю, не задумуючись ні про що, окрім роботи й побутових проблем. Вони не мають часу ні на улюблені заняття, ні на спокійний відпочинок, ні навіть на близьких їм людей. Підсвідомо вони тягнуться до грошей і розкоші, надіючись, що так знайдуть своє щастя. Однак не отримавши бажаного результату, вони тільки більше розчаровуються…
Я хотіла би порадити таким людям шукати приємні емоції у чомусь простому, дивитися на все буденне по-іншому. Дехто з них може сказати, що далекий від романтики і мрій, але я б усе одно порадила їм більше мріяти та уявляти. Це не так важко, як здається. Навіть звичайна прогулянка в парку чи горнятко гарячої кави можуть на хвильку зробити вас щасливими. Також я порадила б їм зайнятися творчістю чи будь-якою улюбленою справою та проводити більше часу з рідними. Просте спілкування з близькими людьми, взаємна підтримка і любов допоможуть створити щасливу сім’ю. Як відомо, найкращий спосіб знайти щастя – дарувати його іншим. А порожня розкіш часто не варта того, щоб працювати по 10 годин кожного дня.
Проте цей твір був би незавершеним і лицемірним, якби я не згадала про по-справжньому нещасних людей. Про сиріт і смертельно хворих, про жертв насильства і цькувань, про тих, з ким жорстоко повелася доля. Якщо ви знаєте хоч одну таку людину, будь ласка, не залишайте її наодинці з її проблемами. Можливо, лише від розмови з нею, від простого людського співпереживання їй стане трошки легше. Навчити таку людину бути повністю щасливою і змінити її світогляд може бути дуже важко, але результат завжди вартий цього. Приємно бачити усмішку на її обличчі та блиск в очах, усвідомлюючи, що це ти показав їй справжнє щастя. Як відомо, зроблене добро повертається, тому ніколи не скупіться віддавати його і будьте щасливими!
Анна МАЛИНОВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Львів