Де ховається щастя? Чому діти більш щасливі, ніж дорослі? Можливо, малечі легше залізти у якийсь малесенький куточок і зловити невгамовне щастя чи побачити те, що дорослим не під силу? Або дорослі настільки занурилися у власні справи й проблеми, що нічого не помічають поруч себе? Проте всі мають бути щасливими, адже ми цього варті.
Як на мене, щастя ховається в дрібничках, але щоб знайти його, не треба далеко ходити, достатньо просто розплющити очі й подивитися на проблему з іншого ракурсу. Моя мама завжди мені нагадує: «Якщо не в змозі змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї»,- це дійсно працює, спробуйте.
Проте є люди, які ні в якому разі не схочуть робити найелементарнішого. Вони у власній зоні комфорту, стовідсотково впевнені, що ні вони, ні світ не зможуть змінитися, і тому продовжують копирсатися у власних проблемах. Не слід забувати, що проблеми є в усіх людей, починаючи від нерозділеного кохання в дитячому садку і закінчуючи кредитом за машину. Та чомусь ображених на увесь світ малюків знайти складніше, ніж дорослих.
Діти не так сильно фокусуються на проблемі. Те, що хвилює їх зараз, забудеться приблизно через годину, якщо не раніше. А що сказати про дорослих? Вони увесь час напружені через кількість проблем, що треба якомога скоріше вирішити. А хто їх там вирішує? Просто тримають у голові купу непотрібної інформації, замість того щоб синтезувати її і якомога швидше викинути.
Дорослі забули, що їм приносить задоволення. Не всі пам’ятають, коли востаннє бачились з найкращим другом, відпочивали на природі разом з ним, коли ходили на шопінг чи рибалили, коли допомагали бабусі на дачі, коли відпочивали душею. Дійсно, дорослим не принесе задоволення гратися в пісочниці, та на те вони й дорослі, щоб знайти в собі сили і хист для реалізації своїх найзаповітніших мрій.
Щастя – це момент: промінчик сонця чи крапелька дощу, головне – його відчути. Іти по вулиці образившись на цілий світ набагато легше, ніж зібрати себе докупи і зрозуміти, що щастя – скрізь. Воно не від кого не ховається в кущах чи під ялинкою, не обходить стороною, живе в середині кожного з нас, великого чи малого. Можливо, воно не завжди про себе нагадує, проте є, таке особливе, яскраве, сповнене найщирішими спогадами – Щастя.
Юлія КАРАСЬ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Кривий Ріг