Уявіть собі, що зараз ви знаходитесь на березі Тихого океану з найважливішою для вас людиною. Поруч з вами нікого немає. Ні однієї живої душі. Теплий вітерець дме в ваше обличчя, а яскраве сонце змушує вас мружитись. З ваших уст лунає дзвінкий сміх, і на серці панує спокій і радість. Ви щасливі в цей момент? Певно, так.
А якщо через мить над вашими головами проповзе величезна сіра хмара і поллє шалений дощ, ви залишитесь таким ж щасливим, як і в минулу хвилину? Щось мені підказує, що ні. Та це дарма, скажу я вам.
Ми стаємо щасливими не стільки через зовнішні фактори навколишнього середовища, скільки від власного внутрішнього стану, власних думок. Так, оточення також впливає на наші почуття, але це не є таким важливим показником.
Повернемося до ваших уяв. Ось полив на ваші голови дощ, вас це засмутило, ви стали нещасливі, адже зіпсувалася ваша зачіска, а може макіяж, а може вам просто прикро від величезних крапель. Та погляньте на цю ситуацію з іншого боку. Вас не застала блискавка, яка цілком могла вас навіть вбити. Ви маєте змогу сховатися від дощу під парасолькою, або взагалі піти додому. Хіба це не чудово? Слід просто думати по-щасливому. Шукати не тільки мінуси якоїсь події, яка може зіпсувати вам настрій, але й плюси. Шукати до тих самих пір, поки ви не відчуєте, що могло закінчитися й набагато гірше, ніж є насправді.
Перетворіться на малих дітей, котрі радіють солодощам, снігу, навіть звичайнісіньким ласкавим словам на свою адресу. Ведіть себе так, ніби у вас зовсім немає проблем і ніяких турбот. Дивіться на все, наскільки це можливо, з найкращої сторони. Тоді ви почуєте себе справді щасливими, якими були в далекому дитинстві.
Дар’я ГУЙВАН,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Торецьк, Донецька область