Я – YouTube-блогер: перші успіхи і виклики

18.10.2021

Листопад 2017 року, я – учениця 6 класу. Після досить важкого шкільного дня вертаюся додому. Сідаю робити домашнє завдання з математики. І тут – дзвінок. Це моя подруга Поліна, яка сьогодні була відсутня. Мабуть, хоче дізнатися, що відбувалося під час навчання, думаю я. Беру слухавку:

  • Алло! Поліно, в мене з’явилася дуже крута ідея! – емоційно вигукує вона.
  • Привіт, що ти там вже придумала, сидячи вдома?
  • Слухай, а створімо власний YouTube-канал? Це буде початком нашої успішної кар’єри і популярності, – захоплено відповідає.
  • Я щоразу в шоці з твоїх задумів… Ти впевнена, що нам дозволять батьки?

І саме з цього діалогу розпочався мій невеличкий шлях блогера – досить цікавий період у моєму житті.

Чи згодні були родичі? Спочатку я не вірила у таке диво, але все виявилося набагато простіше: як сказав мені тато, він не проти моїх інтересів і захоплень, потрібно лише, щоб вони не заважали навчанню. Отже, вже наступного дня після запропонованої подругою ідеї ми створили власну сторінку на відеохостингу.

Як називався канал? Оскільки в нас обох однакові імена (ми – дві Поліни), то вирішили нічого не вигадувати і так і написати, але англійськими літерами для більш красивого вигляду – «Dve Polinki».

У нас не було професійної камери, тому записували відео на мій планшет. Монтували на ньому ж у елементарному додатку, але для нас це було найвідповідальнішим моментом. Озвучували, накладали музику, вирізали зайві кадри, додавали текст і передивлялися результат сотні разів, поки остаточно не подобалося, щоб загрузити на нашу сторінку.

Канал дивилися усі наші родичі, друзі й однокласники. Хоча кількість підписників була невеликою (лише 70), ми щоразу очікували лайків і гарних коментарів від товаришів і батьків.

Проте, мабуть, не буває справжнього успіху без перешкод. В якийсь момент на шляху нашого розвитку мов вставили палиці в колеса хейтери – дві дівчини з сусідньої школи. Під кожним відео вони не забували залишити негативний коментар типу: «Зовсім не подобається. Займаєтеся дурістю».

Звичайно, перший час це дуже засмучувало і зникало будь-яке бажання вести блог надалі. Але хіба варто перейматися, відповідаємо ми інтересам інших чи ні? На кожний товар завжди знайдеться свій покупець. Хейтери – це можливість проаналізувати свої помилки і стати кращою версією себе, але ні в якому разі не опускати руки.

Чи просувається наша сторінка дотепер? Канал проіснував з листопада 2017 і до того ж місяця 2018 року. На жаль, вже не займаємося цим, бо більше приділяємо часу навчанню, гурткам, і взагалі саморозвитку не у віртуальному житті. Для мене з Поліною  це був незабутній досвід, який допоміг виявити наші різноманітні таланти і зрозуміти, що бути блогером – величезна праця.

Зараз я і моя подруга ведемо особисті сторінки в Інстаграм і в нас це добре виходить. Як бачите, колишні блогери у душі назавжди залишаються творчими людьми!

Отже, якщо ви мрієте займатися якоюсь справою, головне – розпочати. Не бійтеся набувати нового, невідомого для вас досвіду. Разом із його накопиченням ми мудрішаємо, розумнішаємо і стаємо на крок ближче до своїх цілей.

Поліна БОНДАРЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 162

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *