Україна є однією з наймолодших демократичних країн, але найдавніших націй світу. «Україна – серце Європи»… Цей вислів знає кожен, та не кожен замислюється, що він означає.
Що мається на увазі? Чи то географічне положення нашої країни, чи то популярність її серед європейських народів, чи то національний характер пересічного українця?
Насамперед наша Вітчизна є європейською країною не тому, що її територія – центр Європи, а тому, що українці здавна сповідують ті принципи свободи й незалежності, які притаманні багатьом народам інших держав. Варто згадати лише окремі події історії, щоб переконатися в цьому: утворення й розквіт Запорізької Січі з її вільнолюбними традиціями, народний бунт проти кріпацького устрою, репресій радянських часів, боротьбу проти численних утисків мови та культури… Усього й не перелічити. Та найбільш яскравим фактом, який підтверджує думку про схильність українців до незалежного існування, є подія 1991 року, коли наш народ заявив про своє прагнення самому вирішувати долю Батьківщини, будувати соборну країну, мати єдину державну мову – українську.
Так, ми зробили свій вибір, який чітко показав: як й інші народи Європи, ми прагнемо власної свободи, а не одвічного рабства. Тому сміливо можна стверджувати, що ми європейці, не завдяки географічному розташуванню, а завдяки національному самоусвідомленню, прогресивності, патріотизму.
Проте вважати, що назву «європейський народ» здобуто лише через притаманні нам риси характеру, теж неправильно. Хіба Україна не йшла в ногу з основними історичними та культурними процесами, які відбувалися в Європі?
Сучасні суспільно – політичні процеси української держави також вказують на її європейську спрямованість. Недарма відчутна орієнтованість нашої економіки, освіти, медицини на кращі досягнення інших держав. Залишається не зупинятись, вперто йти до мети. Всі мають докласти зусиль, для того, щоб Україна стала європейською державою вповні.
Ростислав ТЕНЕТКО,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”