За крок до неминучого: чого чекаю?
(Спойлер перед усією історією: вибачте за можливе ниття, що 10 клас – грузд, толко не тот грузд, которий в лес под деревом ростьот, а тот, которий тОска. Дякую за терпіння!)
Серпень (хоча по погоді таке відчуття, що кінець вересня, Богдано, рема..! Ай, добре, пиши). Скрізь чути гудіння комбайнів і ниття більшості школярів «А чого літо таке короооткеее…». Не стала винятком і моя скромна (ні) персона. Буквально після того, як отримала книжки, я прийшла додому і розплакалась – настільки «великим» було бажання йти в 10 клас та зустрічатися з паралеллю, яка за 9 років навчання і парного ведення трудового не притерлася зі мною, та й загалом з нашим класом. Тим більше, зі школи пішла важлива мені людина, з якою ми дружили та добре спілкувались. Журбинка, як-то кажуть.
Проте зараз я хочу розписати вам в деталях і обвести контуром не дике небажання йти до школи, а те, що може змінити гнів на милість – простіше кажучи, змусити мене полюбити 10 клас.
Отже, чого очікую?
Насамперед – олімпіад. Ну розумієте, це як у тому мемі – я альфа, а олімпіади моя омега, ми знайшли одне одного і «кидатися того ровера» не збираємось. Тим паче, 2020 рік був не дуже плідним на олімпіади (більше на мій закладений ніс), тож в 2021, напевно, закинуся ними по саме небалуйся. Тож (потираю руки і злісно хихикаю) шкільні активності, тримайтесь.
Що далі? Зробити упорядкування всіх своїх друзів і знайомих. Згідна, це не речі, щоб їх упорядковувати, але у мене надто багато тих, з ким я не спілкуюсь, не хочу спілкуватись, але мушу (не стосується вчителів). Або тих, з кими хочу спілкуватись, але вони надто заносяться для того, щоб спуститись з неба і принизитись до спілкування з такою мізерною особою, як я. Тому цього року перегляну усіх знайомих та проаналізую, з ким мені варто продовжувати розвивати стосунки, а на кого не гаяти зусиль та нервів.
Третє – успіху в навчанні. Хоч в минулі два роки я трохи здала позиції, проте цього року працюватиму старанніше і наполегливіше, ніж раніше. Причина того проста – ЗНО через два роки, тож варто налягти. Також до школи мають прийти нові викладачі, тож мені необхідно зарекомендувати себе перед ними як розумну та активну ученицю.
І наступне, мабуть, останнє – налагодити себе. Цей пункт пов’язаний з другим, а ще – моїм телефоном, ноутбуком, вподобаннями – словом, з усім. На 15 році життя я зрозуміла, що воно запруджене усім, що треба і чого не треба, тим, що піднімає мені настрій і тим, що збиває його нижче плінтуса, тим, що допомагає розвиватись і тим, що змушує деградувати. Я збираюсь почистити свої соцмережі, галерею, пам’ять комп’ютера, а головне – власне життя від того, чого не хочу в ньому бачити.
Оце, напевно, й усе.
А чого чекаєте від року ви?
Богдана ЗАЛЕВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”