Відмова попри власний комфорт: чому російській культурі не місце в нашому інфопросторі

11.11.2022

Станом на сьогодні важко сказати, що у вирі війни росте національна свідомість українців. Бо російська культура на теренах України, на жаль, продовжує поширюватись. І як би боляче не було це визнавати, але більшості українців начхати на те, що зараз робить росія: на її вбивства, злочини, насилля; на сльози дітей, батьків, чоловіків, дружин… Таким людям легше споживати контент, не зазираючи надто глибоко і не осмислюючи масштаби цих дій. Їм просто комфортно, от і все. Комфорт для них — запорука миру та спокою.
І це триватиме доти, доки ці біди не торкнуться їх особисто, бо легко казати, що мистецтво поза політикою, маючи дах над головою, живих та здорових рідних, їжу, одяг. Легко казати, що є хороші росіяни, не загубивши самого себе десь у підвалі херсонської багатоповерхівки, під уламками запорізької квартири… Як же легко продовжувати спонсорувати війну, бо ти не зґвалтована в Бучі дитина, бо ти не лежиш у ізюмському лісі, де ніхто і ніколи не знатиме твого імені — там є лиш табличка з клятим номером.
Поки тисячі з нас слухають російську музику, дивляться російські фільми, серіали, блогерів, інші страждають. За кожним переглядом і кожним прослуховуванням російського стелиться кривава стежка, бо все це — податки в росію, а відповідно — чергова ракета, дрон, безпілотник, які можуть влучити у ваш будинок. А тоді буде пізно.
І постає питання: “Хто ж винен: українці, котрі й досі шукають хороших росіян, чи росіяни, серед яких хороших ніколи не було?”
Так, війну почала росія, і вона ж — терорист. Але не варто забувати, що своїми розвагами у вигляді їхнього контенту ви також спонсоруєте війну.
Багатьом з нас буває складно відмовитися від російської культури, але це варто зробити, і негайно. Потрібно позбутися комплексу меншовартості та врешті збагнути, що НАША культура є тим, чим ми маємо користуватися, бо Україна — країна з глибокими та прекрасними надбаннями, про які не варто забувати. Ми маємо свою культуру, яка є не лише чимось етнічно-старовинним, але й новим, сучасним, модерним. Тож плекаймо своє, а не ворогове.
Слава Україні!

Марія-Валерія СТРУС,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 75

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *