Анастасія Ючинська – учениця 11 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею, яка досягла неабияких висот у галузі хімії. Дівчина написала наукову роботу на тему “Дослідження ефективності інгібіторів корозії, створених на основі рослинної сировини в різних середовищах”. Майбутня науковиця успішно захистила дослідження на Гонконгському конкурсі під назвою “Global Youth Science and Technology Bowl”, де дослідниця була відзначена суддями (Honoroble Mentioned), а також на виставці інновацій “E-NNOVATE” у Польщі, забравши срібло. Незважаючи на глибокі знання та неймовірно велику кількість сил, вкладених у написання власної роботи, Анастасія зустрілася з сексизмом та стереотипами з боку членів журі та однолітків. Про відмінність поглядів щодо “жінки в науці” та “дурненької” білявки в Україні, Китаї та Польщі – далі.
Публікації МАН з результатами конкурсів Global Youth Science and Technology Bowl і E-NNOVATE https://www.instagram.com/p/CQYt04uHoY5/?utm_medium=copy_link
https://www.instagram.com/p/CQvrLcNrK4X/?utm_medium=copy_link
–Як почалася твоя любов до хімії?
– Я така людина, що скажи мені, ніби я не зможу щось зробити – зроблю навпаки. Так і в 7 класі мене попередили: зрозуміти хімію в тебе не вийде, тож краще полагоди з учителем. От я усім наперекір полюбила цю науку.
–Що наштовхнуло тебе до написання наукової роботи?
Інгібітор— речовина (присадка), що сповільнює чи зупиняє перебіг хімічних реакцій (окиснення, полімеризації, корозії металів), біохімічних і фізіологічних процесів.
Корозія металів — самопливне руйнування металів і сплавів, а також інших речовин у результаті хімічної, електрохімічної або фізико-хімічної взаємодії з навколишнім середовищем.
Роботу на тему інгібіторів мені запропонувала моя наукова керівниця, адже тема малорозвинена. До того ж, хотілося створити екологічний та матеріально доступний засіб. У мене була тільки інформація про технологію створення інгібіторів корозії на основі рослинної сировини за методикою українського вченого Олега Ольгіна. Так я почала експерементувати з кислотами, середовищами, температурами та іншими умовами. Зупинилася на хлоридній кислоті не більше 10 %, адже вона є у вільному доступі, і головне – не шкодить природі. Наприклад, поєднавши кислоту із томатним бадиллям – отримаємо інгібітор корозії.
-Я людина далека від хімії, тож не розумію, як бадилля може захистити метал?
– Ну дивись, у багатьох рослинах є алкалоїди, полісхариди, білки, дубильні, що створюють плівку на металевій пластині, а хлоридна кислота абсорбується на ній та підшліфовує.
–Думала, що все зайде настільки далеко, і ти потрапиш на міжнародні конкурси?
– У 8 класі, коли почали працювати над дослідженням, я про це не думала, але після того, як моє дітище не оцінили у 9 класі на конкурсі Малої академії наук України, сказавши, щось типу ” ви ж розумієте, що ви дівчина, і вам тут не місце”, зрозуміла, що хочу, аби моя робота знайшла відгук у серцях інтернаціонального жюрі. До того ж, ти знаєш, що я люблю спілкуватися англійською, отже була налаштована розказати про свої інгібітори всьому світу.
–Анастасіє, тобі справді на підлітковому конкурсі заявили, ніби тобі тут не місце тільки через твою стать?
– Так, до того ж це пролунало на всю авдиторію, мене принизили на очах у інших конкурсантів. А головний суддя – чоловік, весь мій захист зневажливо дивився мені у вічі, намагаючись пригнічити. Після мене була ще одна дівчинка, яка не витримала натиску і розплакалася на захисті.
–Хто входив у комісію українського конкурсу?
-Три хороші жіночки, які протягом усього часу мене підтримували, та один чоловік- голова комісії. Найсумніше, що коли він почав свої принизливі коментарі у мій бік, то вони нічого не заперечили, адже суддя був ще й деканом факультету, на якому жінки були викладачками.
–У 9 класі твої старання не були оцінені, але цього року ти презентувала роботу на двох міжнародних конкурсах. Що змінилося на світовій арені?
-Все. По-перше, ставлення до мене. Я спілкувалася з суддями, що зробили неймовірний внесок у розвиток хімії, вони зверталися до мене виключно “miss Anastasia”, це було дуже мило, але одночасно по-науковому. І у Польщі, і в Гонконгу я відчувала повагу до себе, безстереотипне, адекватне ставлення. На “Global Youth Science and Technology Bowl” суддями були чоловіки, але не було зневаги, не було сексизму. У Польщі на “E-NNOVATE” присутнє інтернаціональне журі – науковиця з Індонезії, польські вчені та інші хіміки, і чоловіки, і жінки. Найбільше мені запам’яталася чудова та дружня атмосфера. Відчувалося, що тут оцінюють твій потенціал, а не колір волосся чи стать.
-Впевнена, що ти як білявка з блакитними очима та параметрами 90-60-90 зіштовхувалася з вузьколобими однолітками також. Що тобі казали, дізнаючись, що ти цікавишся хімією?
-Дійсно, я ходячий стереотип, і мене сприймають тільки як сексуальний об’єкт. І коли знайомі чують про моє захоплення хімією, що я обожнюю хімічну інженерію, генну інженерію, в усіх очі на лоба лізуть. Часто лунають фрази, що мої «багаті» батьки купили результати цих конкурсів, але моя родина ні гривні не витратила. А ті, хто так думають, певно, самі вигравали таким нечесним способом.
-Звичайно, люди, які нічого не досягли будуть принижувати та обезцінювати твої успіхи. Виходить, що через мізогінію та патріархальний устрій суспільство не може прийняти той факт, що жінка спроможна не тільки на миття посуду. – Я думаю, що починати боротьбу зі стереотипами треба з маленьких хлопчиків та дівчаток, бо ми нічого не можемо зробити з 80-річним членом журі, він жив із думкою, що жінка не може бути кльовою в науці. Але, на жаль, часто чую від інших батьків: «ти ж хлопчик, грайся з тачками» і навпаки, допоки це буде в методиці виховання – зрушень не побачемо.
– Згодна, доти матері будуть казати, що «ти – майбутня хазяйка», в той час, коли твій брат навіть їжу не може у мікрохвильовці розігріти – пригнічення жінки буде існувати. – Так, і я взагалі вважаю, що чоловікам треба вибачитись перед жінками. От наприклад історія Розалінди Франклін. Ця науковиця була основоположником теорії структури подвійної спіралі ДНК, але Френсіс Крік та Джеймс Ватсон отримали за це вкрадене відкриття Нобелівську премію 1962, а Розалідна на той час померла. Річ у тому, що дослідження було пов’язано з радіацією, це її вбило. Вона поклала життя на це відкриття, а Крік та Ватсон пальця об пальця не вдарили!
-Дуже сумно, що це не єдина історія, коли чоловіки приписували собі досягнення жінок. Але давай повернемось до чогось більш щасливого: розкажи, що дадуть твої високі результати на міжнародних конкурсах? – Великі привілеї при вступі у будь-який університет. І в Україні, і в світі я вже зірка, я – дівчина-хімік.
-Ну тоді зустрінемося через 10 років, коли у мене буде Пулітцерівська премія, а в тебе – Нобелівська. Дякую, Анастасіє, що поділилася своїм досвідом і думками.
ВИСНОВОК:Не бійтеся ламати стереотипи, іти в «нежіночі науки» чи «нежіночі сфери»! Займайтися тим, що подобається!
Софія ОНОПЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”