Сьогодні я мала честь познайомитися з людиною, для якої любов до рідного краю стала не лише професією, а й справжньою місією. Максим Адаменко — гід, патріот і волонтер, чиє життя є прикладом того, як можна сприяти наближенню перемоги України у битві з ворогом, поєднуючи туризм з благодійністю.
Народжений у Мукачеві, серед карпатських гір і старовинних замків, він виріс у серці Закарпаття. І тому прагнення розповідати людям про красу рідної землі та її багатющу історію цілком зрозуміле. Навчався у Мукачівському кооперативному коледжі, де здобув червоний диплом, що підкреслює його серйозність при виборі професії. Основною діяльністю Максима туризм став понад 15 років тому. Спочатку сфокусувався на краєзнавчому туризмі, орієнтуючи свої маршрути не тільки на дорослих, а й на школярів. Зі звичної колії трохи вибив COVID-19. Та Максим не втрачав часу, він ще глибше занурився в свою місію: розробляв нові маршрути, що не лише знайомили туристів із Закарпаттям, а й виховували патріотизм, сприяли глибшому розумінню значення рідної землі для кожної людини.
Та почалася війна. Здавалося б, які екскурсії ? Спочатку дійсно було не до них. Максим став активно допомагати людям, які змушені були тікати від війни у спокійніші регіони країни, координував гуманітарну допомогу, яку передавали у прикордонну область численні друзі,брав участь у виготовленні перископів. Але, як виявилось, екскурсії бути потрібні. Люди з різних постраждалих куточків України, трохи заспокоївшись, почали цікавитись краєм, у який закинула їх війна.
За активної підтримки дружини Світлани, розробили нові маршрути, нову тематику екскурсій, які поступово стали не просто культурними заходами, а потужним інструментом підтримки армії. Одним із найпопулярніших став вечірній маршрут «ВечірняЗаДонати в замку Паланок», який дав можливість збирати кошти на допомогу військовим.
Інформація про ці екскурсії розповсюдилась дуже швидко, на них записуються наперед, саме задля них приїжджають групи туристів з інших областей.
Уявіть велич середньовічного замку, фортеці, овіяної легендами, в яких не тільки про життя господарів, а й про злочини, чорта, що вночі виє у колодязі, бо програв у розумовому поєдинку з князем і мусив дати воду мешканцям замку, не отримавши при цьому вигоди. Можливо десь тут бродить привид героїчної Ілони Зріні, яка чекає свого коханого Імре Текелі…І в надвечір’ї , коли тіні від мурів фортеці заповнюють нижній двір замку, ви, оглядаючись, стоїте тут в групі туристів. І ось несподівано у якомусь із темних ходів починає блимати світло і перед вами з’являється темна фігура у середньовічних легких обладунках з факелом у руках і кличе за собою.
На такій екскурсії точно варто побувати…» (24 лютого , в день третьої річниці з початку повномасштабного вторгнення відбулася ювілейна, сота екскурсія «ВечірняЗаДонати в замку Паланок»).
Саме за рахунок проведення цих екскурсій за 15 місяців вдалося зібрати більше 570 тисяч гривень. Вони були витрачені на медикаменти, грілки, турнікети, зарядні станції, антени-підсилювачі, колеса для авто, – словом на все те, чого постійно потребують бійці на фронті.
З початком війни дуже популярною стала тема дронів, було організовано проєкт «Мукачівські дрони», за 10 місяців існування якого вдалося зібрати кошти на більш, ніж сотню дронів, частина грошей також пішла на закупівлю різного, необхідного для армії, обладнання. Робота з місцевими підприємцями дала можливість доставляти військовим саме те, яке було найбільш затребуване.
Війна серйозно обмежила доступ до багатьох локацій Закарпаття. Але Адаменка це не зупинило, він організовує спеціальні екскурсії для видужуючих поранених бійців, де вони можуть відновити сили та хоч трохи забути про пережите. Для Максима ці заходи також стали важливою частиною його волонтерської діяльності.
– Сам я б не справився,- розповідає Максим, але поряд завжди родина. Без допомоги дружини Світлани, яка не лише підтримує на всіх етапах роботи, а й активно бере участь у організації екскурсій та благодійних заходів, жодна з ініціатив не могла б досягти успіху. Діти також активно долучаються до волонтерської діяльності: син, п’ятикласник, доросла дочка завжди підтримують батьків, допомагають у міру своїх сил.
Для самого Максима волонтерство стало невід’ємною частиною життя. — це не лише тимчасова реакція на війну, це свідомий вибір. Свою діяльність він продовжить і після перемоги України, адже, вважає, тоді роботи також буде дуже і дуже багато. Для нього важливим є відновлення післявоєнної України, мирного туризму, розвиток економіки та інфраструктури країни. А ще в Адаменка є мрія, яку можна наразі вважати фантастичною – створення інтерактивної ферми. Ця ферма, у проєкті, який виношує Максим, бачиться йому, як освітній центр для школярів, де вони могли б дізнаватися про важливість захисту екології та розвитку сільського господарства. З його вмінням досягати поставленої мети, можна не сумніватися, що і цей проєкт врешті стане успішним, Головне, щоб Україна вистояла, щоб її народ відсвяткував Перемогу.
Сам Максим не лише вистояв у нелегкий час, а й створив безліч можливостей для підтримки країни. Його діяльність — це наочний приклад того, що великі зміни починаються з маленьких кроків. Саме ці кроки допомагають наблизити перемогу, яку він сам, його сім’я, всі ті, хто вірить і підтримує Максима Адаменка, не просто чекають, а активно наближають своїми справами.
Ангеліна ГРИЦЕНКО,
вихованка гуртка “Юні журналісти” Мукачівського центру дитячої та юнацької творчості,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”