Чи знали ви, що мультфільми (або, якщо точніше казати, анімація) були ще задовго до того ж Діснея чи навіть кінематографа? Так-так, мультики цієї студії були далеко не першими (хоча саме Уолт Дісней став їх створювати із звуковим супроводом). Історія анімації більш давня, ніж може здаватися.
Наскільки повідомляють джерела, одну з перших спроб проекції зображень за допомогою ліхтаря та скла зробив, як не дивно, монах з Ордену єзуїтів, Афанасій Кірхер у 1640 році. Малюнки, що зображували певну найпростішу історію, ставилися за склом, а світло від ліхтарика проектувало їх на стіну-«екран».
Але історія рухомих зображень з цього не почалась. У Давній Греції на амфорах та інших глечиках було вельми популярно робити розписи у вигляді фігур людей. До нас дійшли керамічні витвори, що зображують послідовність малюнків людського тіла у процесі бігу. Кожна поза передає певну «стадію» бігу. Якщо почати обертати вазу навколо її осі, то може вийти ілюзія руху людинки. І це майже за дві з половиною тисячі років до появи кінематографа!
Копнемо ґрунт історії ще глибше. У Єгипті (якщо точніше, потрібно навідатись до храму Ізіди) є череда таких собі колон; на кожній з них зображена вищезгадана богиня, але позиції її рук потрохи змінюються. Якщо ви проїжджаєте, наприклад, на машині (а в 1600 році до нашої ери, коли цей «фільм» був побудований, на колісниці), то отримаєте ілюзію, що зображення оживає. Чудовий спосіб підвищити репутацію «богів».
Неочікувано, але ідея рухомих малюнків навіть давніша за Давньоєгипетську цивілізацію. Наші першовідкривачі – печерні люди. Ще 35 тисяч (!) років тому вони додумалися малювати тваринкам на наскальних стінописах кілька пар лап. А оскільки немає підтвердження, що тоді були такі мутанти (таких скелетів доісторичних істот ми ніколи не знаходили), то маємо найперші спроби створити анімацію. Забавно, що такі «мультики» виходять майже в 10 раз давнішими за колесо.
В двадцятому столітті панували мальовані мультфільми 2D із плавним та акуратним рухом об’єктів.
В дев’яностих та ранніх двохтисячних «Історія іграшок» та «Шрек» закріпили за 3D анімацією панівні позиції, що з плином років була розвинена до майже страхітливої правдоподібності та реалістичності (можна побачити навіть ворсинки на одязі «намальованих» персонажів).
Пластиліні та лялькові мультфільми, хоча і не завойовували шаленої популярності, але все ж мали своє місце на полі легенд. Хоча б шедевр «Кораліна в країні страхіть».
В останні роки другого десятиліття нашого століття з гуркотом успіху разом із мультфільмом «Людина-Павук: Навколо Всесвіту» з’явився новий напрям у вже класичній для нас анімації. Це шипучий коктейль з 2D та 3D. Також має щось спільне із коміксом, бо де-де кольори трохи виходять за фон, присутні лінії, що ще сильніше підкреслюють рух. А сам рух став більш різким, «хрумким», бо прибрали плавність класичної анімації. Коктейль вийшов справді «смачним»…
Тож і анімація має історію. Яка ще тільки пишеться. Ніхто не знає, що стане наступним хітом.
Трохи джерел
Якщо вам цікава анімація та її історія, раджу почитати книгу «Аніматор: Посібник з виживання» Річарда Уільямса.
Інна ХОРОШМАНЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”