Привіт, молодь, обкашляймо питаннячко? (Гештег: #меніп’ятнадцятьіяпажилаяженщіназадвадцять (Богдано, РЕМАРКИ, щоб тобі!)
Як будь-який порядний олімпіадник, я маю зіпсувати всю малину, щоб життя медом не здавалось, себто – розповісти про те, з чим стикається більшість олімпіадників – стереотипи і недолюблювання з боку однокласників. Якщо ви з цим не здоровкались і навіть не зустрічались – ви живете в раю, підкажіть адресу.
Перше – це нерозуміння ваших смаків. Скажімо, всі ваші слухають сучасну російську музику і мало якими макарами (а здебільшого й ніякими) туди забрідає або щось з класики, або щось наше/закордонне. А ви зриваєте голос під Måneskin, віддаєте ppi ttan nunmul під кей-поп або просто з лицем моаї муркочете під Аріану Гранде. Або ви меломан і у вас «змішались в купу коні й люди». І кожен раз, коли ви вмикаєте щось зі свого плейлиста, реакція класу або «У, нічого собі”, або ж «О, дивіться, що наша заучка слухає!», або взагалі «Вимкни цю фігню, фу!» І ви можете або прикинутись безсмертним і не вимкнути, або пригнутись і вимкнути. Проте ні в тому, ні в іншому випадку ви всекласної любові не досягнете.
Друге – у вас немає друзів з вашого класу. Є мушки-одноденки – згадують про вас, коли настає контрольна/самостійна/практична/лаба. А потім знов: «О, заучка! Окуляри ще носа не намуляли, ні?»
Третє – всі думають, що ви не людина (ви челядина… Богдано, де в тебе кнопка вимкнення ремарок?). Ви можете (не підтверджено) працювати добу без сну, вивчивши при цьому всі вірші, підготувавшись до 100500 контрольних і накатавши шпор на рік вперед з прикалдесами. Ви можете настукати на того, хто списує, не відчувши при цьому мук совісті (хоч це було лиш раз і вам це тепер згадують і згадуватимуть ще плюс нескінченність часу). У класу екзистенційний шок і госпіталізація з відпаданням щелепи, коли ти прийдеш з новою зачіскою (враження від якої тобі встигнуть зіпсувати, бо як це недорозуміння природи сміє прийти модною?.. ок, не завжди так) і першокласним outfit’ом.
Четверте – тільки деякі звертають увагу, коли тебе нема. Якщо хочеш ефектно зникнути і щоб на це ніхто не звернув уваги – ставай олімпіадником. Їх відсутність зазвичай помічають, коли настає важлива контрольна, а списати ні у кого.
Здається, після того, що я наплела, олімпіадників у цьому світі вдвічі переполовиниться. Але пам’ятайте – бути олімпіадником – це не тільки відчувати вічну неприязнь з боку однокласників. Це отримання набагато більшого кола друзів, можливість вирватися із лабет своєї школи, дипломи і премії (як без цього, хих) і ще багато плюсів.
Спробуйте. Ви точно не пожалкуєте!
Богдана ЗАЛЕВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”