“Жодних танців, мамо, я непластична. Не змушуй мене соромитися перед іншими”, – так почалося моє танцювальне життя, яке супроводжувалося численними падіннями, творчими злетами та найголовніше – лікуванням душевних ран.
Знаєте: музика, рухи, ритм, відчуття – це дещо більше, аніж мистецтво. Перш за все, вони приховують душу виконавця. Часто психологи рекомендують “витанцювати свої проблеми”. Я запевняю вас, що це справді працює. Найважчим завданням для початківців стане вийти за межі комфорту. Щоправда, рамки існують лише у нашій уяві. Долаючи їх, ви черговий раз підтверджуєте, що здатні на значно більший успіх, ніж вважаєте. Найбільший людський недолік – безнастанно вагатися. Під час імпульсивних відчуттів відваги проявляти “героїзм” значно легше. Погляньмо правді в очі: найгірші сценарії розвитку подій згенеровані лише тимчасовим негативним потоком думок, не дозволяйте їм обмежувати себе у бажаному.
Пошук індивідуальної творчості внутрішнього світу є одним із найсуттєвіших навиків. За словами Джерома Девіда Селінджера, “не можна вивчити людину танцювати по-справжньому, це тільки вона сама може”. Мова тіла кожного із нас неповторна, наче листки на деревах: ніколи не знайдете ідентичні. Людина здатна удосконалювати, додавати, відчувати по-різному. Не намагайтеся копіювати – повірте у власну унікальність. Незграбність, невпевненість, страх – усе відкиньте в темну скриню. Насолоджуйтеся собою, рухайтеся так, що імпонувало насамперед вам. Виняткова манера створює багату індустрію танцю.
До речі, роздивляючись давньоєгипетські піраміди, можна помітити жерців та лікарів із дудками та віолончелями. Саме за допомогою живого звучання музики вони заспокоювали, здійснювали профілактику хвороб, досягали гармонії між психологічним та фізичним станами. Звук – живий, рух – крик абстрактної душі через матеріальне тіло. Дозвольте почуттям розказати про себе. Нехай усе, що досі турбує розум, визволиться із найчорніших тенет, даючи місце новим незабутнім барвам.
“Через п’ять хвилин буду вдома”, – мої слова під час телефонної розмови опісля п’ятигодинного тренування. На жаль, передати втому й задоволення через рядки важко, але знайте, їх висловила щаслива версія мене.
Юлія ЮРКІВ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”