Здавна в громаді існували певні морально-етичні правила та стосунки. Найбільше вони проявлялись в місцях масових зборів, таких, зокрема, як церква і крамниця.
Місцем для обговорень різних політичних питань була церква. Чоловіки збиралися після служби перед церквою і чекали наказів уряду.
А от місцем для обговорення новин була корчма. Люди вирішували там свої земельні питання з сусідами, підписували угоди. Також приходили з друзями для того, щоб відпочити. Молодь, спостерігаючи за дозвіллям старших, дізнавалась щось корисне та повчальне. А старші, спостерігаючи за молоддю, дізнавались щось нове про своїх дітей. Але корчма також була і символом нещастя, бо хитрі лихварі, споюючи селян, відбирали в них землі.
Ядром громади вважалися старійшини. Без них не обходилось жодне важливе зібрання. Люди звертались до них і з питаннями по господарству, оскільки стара людина – віковий досвід.
Дуже цінувалась в громаді жінка-матір, жінка-трудівниця. Матері змалечку навчали своїх доньок хатній роботі. Найперше дивились на хазяйновитість жінки, а вже потім на її красу та статки.
Ще в 17 столітті жінка мала право отримувати спадок, що свідчить про повагу до них у суспільстві. Так вдови, отримуючи у володіння чоловіковий будинок і господарство, виступали за своїх чоловіків на різних зібраннях.
Молодь завжди хотіла угодити дорослим, проявити себе як хороших господарів.
Найбільшим гріхом вважалося забуття своїх предків. Усі слідували традиціям, бо так робили їхні пращури, а люди їх дуже поважали.
Мар’яна МЕЛЬНИК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Київ