Після 24 лютого наше життя змінилося. Багато людей залишили домівки. Всі шукали безпечне місце. Народ кидав майже все, що тільки було можливо. Власники тварин – не виключення.
З того часу, як почалась війна, дуже багато господарів змушені були залишити своїх тваринок. На вулиці все частіше і частіше почали зустрічатися породисті собаки і коти. Деяких просто залишали у домівках. Там, де вони вмирали.
Так і трапилось з моїм новим пернатим другом – Кешею.
Одного дня мамина подруга пише, що недалеко від нашого місцезнаходження хазяйка залишила папужку. Про цих людей ми нічого не знали. Мою сім‘ю попросили його забрати. Батьки погодились.
Нам відправили ключі. Йшли вони дуже довго. Два рази їх переадресовували. Й одна невдала спроба їх забрати. Мама втратила надію. А я ні. Я сподівалася, що він живий. Він чекає!
День Х. Батьки отримали посилку. Ми повертаємося до Києва. Мене залишили у бабусі. Під час вибухів тато з мамою поїхали забирати папугу. Мати приготувала медичну рукавичку та пакетик. Надії зовсім не було.
І от вони приїжджають з Кешею.
З живим! Я була дуже рада його зустріти. Він більше, ніж 30 днів протримався без їжі і води. Кеша – мій пернатий герой.
Спершу було важко жити з ним. Посеред ночі він починав балакати, кричати. Хотілося, щоб його скоріш забрали. Але згодом нам сказали, що його можна випускати. Випустила. Він почав літати, а потім сів мені на голову. Згодом і батькам. Тоді ми зрозуміли. Папуга безмежно вдячний за те, що ми його врятували.
Також Кеша виявився дуже розумним. Розмовляє він кожен вечір. Із розповіді папужки тільки і є зрозумілим: «Кеша…Кеша…Кеша…». Зрозумілим було і його: «Туц». Я його навчила казати: «Кеша пташка. Туц туц туц». Його дуже цікавлять гаджети. І, як виявилося. Кеші подобається фізика. Папужка з таким захопленням слухає її.
Зараз я безмежно люблю свого пернатого друга. Він мені став дуже рідним. І я йому. Кожен день ми з ним весело проводимо час.
Такі, здавалося б, невеликі зміни перевертають наше життя. Особливо після оголошення воєнного стану у нашій країни. Малесенькі, але ж які значущі.
Марія ДОБЕРЧАК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”