Кожна людина палає вогнем. Так само й сірник. Колись він опиниться за межами тісної темної коробки й одягне на свою голівку яскраву червону перуку. Проте, що далі трапиться з промінчиком вогню? Чи він згасне й залишить по собі лише терпкий попіл, чи здійметься полум’ям угору?
Уявімо, що ми – сірники. У голові з’явився цікавий задум, очі заіскрилися жагою до його виконання – у душі запалав вогонь. Найчастіше ідеї, які дійсно окрилюють, виникають уночі. Можливо, цьому сприяють зорі. Але ж уранці яскраві цяточки на небі зникнуть, і чи не здаватиметься наша нічна мрія лише дивним сном?
Як правило, чим довше відкладати втілення ідей, тим менше снаги залишається. Якщо ми не приділимо належної уваги нашому задуму, то він зникне, зоставивши по собі лише горстку спогадів. Це нагадує мені тріску, яку повністю поглинає вогонь.
На щастя, існує інший варіант. Якщо люди одразу підживлять мрію діями та зусиллями, то вона стане реальною. Варто пам’ятати: недостатньо одного лише сірника, щоб розпалити вогнище – необхідно докинути хмизу. Яке ж щастя охопить нас, коли ми зможемо побачити своє дітище! Саме в такі моменти перестають існувати й починають жити.
Безперечно, заради здійснення ідей варто йти вперед за будь-яких обставин. Проте буває, що душа перегорає. Це нормально. І зі мною таке траплялося. І тим не менш, я пишу зараз цей текст, продовжую вивчати нове, позаду маю чимало пройденого шляху, а попереду – ще нестоптані стежки. Необхідно відпочивати, не зациклюватися на одній справі й шукати натхнення для того, щоб не втрачати інтерес до власного роду занять.
Скількох геніїв не було б через людські страхи, лінощі та невпевненість. Проте переважній більшості вдається невтомно підкидувати хмизу до вогню. І зараз іде мова не тільки про відомих учених чи видатних артистів. Я маю на увазі учителів, лікарів, поліцейських, які кожен день самовіддано та натхненно несуть користь світові. Тому бажаю, щоб кожна людина знайшла своє призначення та не лише зберегла той маленький вогник, а й перетворила його на яскраве й могутнє полум’я!
Ганна ЛЕЩЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”