Школа універсального журналіста: фінальні враження

06.08.2020

Школа універсального журналіста: фінальні враження

Ця школа творить дива! Нині я маю змогу легко написати твір на шість сотень слів. 

Вже минув майже рік, як я навчаюсь у Школі універсального журналіста. Дванадцять місяців тому я навіть не підозрювала, що буду часто писати твори й статті, а тим більше – публікувати їх в інтернеті. Ця ідея спочатку здалася мені сумнівною, але я наважилась ризикнути, і не шкодую про це. У своїй фінальній статті я не планую писати твір на конкретну тематику, як робила це раніше, а лише хочу дозволити читачеві зазирнути за куліси вихованця ШУЖ. Можливо, тим, хто вагається між «спробувати, чи ні», цей відгук стане в нагоді зробити вирішальний вибір, випускникам – згадати свої перші кроки, а менторам – дізнатись особисті враження їх учня.

…Це був кінець вересня, або початок жовтня. Я прийшла до школи пізніше, ніж завжди, бо двері кабінету були вже розчинені настіж, а з класу долинали знайомі голоси однокласників. Цей день не відрізнявся для мене нічим від звичних буденних, які минали непомітно й швидко, тож я попростувала галасливим коридором, як ні в чому не бувало. Але, коли я майже досягла порогу кабінету, мене зупинила моя класна керівниця, й запитала, чи не відсилала я комусь листа. Я збиралась перепитати, але, приголомшеній мені, вона тицьнула у руки загадковий конверт. Помацавши його пальцями, можна було визначити, що усередині заховано кілька папірців. На штампі було вказано «Острозька академія». Про місто Острог, можливо, я знала, але я точно ніколи не чула про такий навчальний заклад раніше, хіба що з деяких уроків історії. Мене дуже здивувало, що хтось з далекого Острогу (близько тисячі кілометрів від мене!) знає про мене. Звісно, друзі, угледівши таку новину, почали жартувати про запрошення до Хогвартсу. У школі так і не знайшлося часу розгорнути конверт, тож я з нетерпінням очікувала можливості зробити це після занять. І, нарешті, удома я переконалась, що жарт друзів про Хогвартс мав частку правди. Це дійсно було особисте запрошення, і, як я потім дізналась, – до справді чарівної школи.

Виявилося, що до ШУЖ запрошують 15-20 обдарованих учнів із кожного регіону. Мені було приємно, що я увійшла до цього списку, бо інші мої знайомі, яких я питала, нічого про це не знали. Спочатку я засумнівалась, чи це не обман, або розіграш. Але, отримавши детальну інформацію від керівника ШУЖ, я переконалась, що це дійсно корисна програма для навчання, саморозвитку й у той самий час цікаве заняття для дозвілля. Тож я вирішила спробувати. Вже через тиждень я отримала навчальний посібник і диск, тож я одразу взялася за працю. З теорією проблем не було, але я зрозуміла, що для того, щоб вміти гарно й багато писати, потрібні кілька місяців практики. На перший твір я витратила чимало часу, діючи покроково, за інструкцією з посібника. Мені потрібно було перечитати всі твори інших учасників, передивитись, що пропонував інтернет, переслухати різноманітну музику, щоб нарешті спіймати натхнення й створити першу статтю. На перший раз я ледве витягнула з себе двісті слів. Але, упродовж навчання, кожний твір зростав у розмірах, думки йшли з такою швидкістю, що я ледве встигала переносити їх на електронний папір. Нині я маю змогу легко написати твір на шість сотень слів. Ця школа творить дива!

Авжеж, помилки у творах траплялись. І я хочу висловити подяку керівнику ШУЖ, Віталію Голубєву за його терпіння перевіряти твори й надсилати пояснення до помилок. За його недаремні старання і працю, яку він вклав у цю школу. За те, що ділиться з усіма своїми навичками й досвідом, вміє так правильно донести інформацію, що навчаючись у нього, ти зростаєш морально. Його успіх надихає творити, а настанови й вказівки з посібника допомагають це реалізувати!

Цей рік минув непомітно… Місяць тому, коли я перелікувала свої твори (вперше!) я виявила, що їх вже десять, і що у моєму запасі залишається лише один. Тож мені здалося, що я просто повинна занести у фінальну статтю всі свої враження, які я отримала за цей рік. Ці почуття тяжко передати словами (хоча я вчилась це робити весь рік), але я спробувала, і сподіваюсь, змогла правильно донести свої думки читачеві. Писати твори щомісяця увійшло в звичку, і я не здивуюсь, якщо продовжу це робити й надалі. І перед тим, як завершити цю статтю, хочу ще раз подякувати Віталію Голубєву, побажати успіху новачкам, і передати «привіт» таким випускникам, як я. Також я хочу порекомендувати усім навчання у цій чарівній Школі універсального журналіста, незалежно від того, ким ви плануєте бути в майбутньому. Хай щастить!

Елеонора РАДЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Луганська область

, , , переглядів: 229

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *