Одного дня у місті, назвемо його N, по всій території на будівлях, транспорті і дорогах, а також у соцмережах, на радіо і телебаченні з’явилося незвичайне повідомлення. Ніхто не знав, хто до цього причетний і з якою метою це зробив. Було зрозуміло тільки одне: варто задуматися над написаним, адже повідомлення говорило: “А що ти знаєш про щастя?”. Жителі дивувалися, дехто навіть обурювався, але у всіх, не зважаючи на бажання або ні, закрадалася думка: “А що я знаю про щастя?”. Вона все росла і росла, набирала силу, тому вже не маленький натяк, а велике запитання пульсувало і вимагало відповіді. І кожен, намагаючись пробратися в глибини своєї душі, підсвідомо шукав цю відповідь.
“Щастя – це здоров’я”, – відразу промайнуло в голові дівчини в інвалідному візку. Щодня вона в цьому впевнювалася, тому що кожен день – це боротьба із самою собою. Треба мати неймовірну силу волі, щоб щоранку знаходити сили продовжувати довгий і клопіткий шлях до великої і такої бажаної мети – одужання.
“Щастя – це батьки”, – подумав успішний бізнесмен. Він виростав сиротою. Хоч не отримував батьківської підтримки і любові, проте старався досягти висот, щоб вони пишалися ним, якби були поруч. Але успіх, статус і визнання не можуть повернути найрідніших.
“Щастя – це улюблена справа”, – спало на думку вуличному музикантові. Так, він міг стати непоганим адвокатом, працювати в конторі, досліджувати документи, час від часу розглядати якісь цікаві справи, але усе його єство опиралося такому майбутньому і прагло зовсім іншого. Усією душею він полюбив свій інструмент і хотів залишитися з ним назавжди.
“Щастя – це баланс”, – подумала жінка, яка поспішала додому до своїх рідненьких. Колись, тієї жахливої ночі, все змінилося, а насамперед вона сама. Звично до пізнього вечора працювала над важливим проектом, забувши про все на світі, аж ось зовсім неочікувано телефонний дзвінок, а потім голос, який повідомив, що її рідні потрапили в аварію, і заспокоєння, адже з ними все гаразд. Проте, тих кількох секунд було достатньо, щоб переосмислити кожен свій день. Після того шукає баланс у всьому, щоб не загубити щось важливе, захопившись іншим.
“Щастя – це усмішка”, – подумки відповіла літня пара. Свої “усміхайлики” розкидані десь по цілому світу, тому не можуть часто навідуватися, а деякі вже тільки дивляться із фотокарток. Так пара і стала “тіткою і дядьком із чарівною паличкою” для дітей із сиротинця. Скільки світла і тепла дарують ті сонячні усмішки на щасливих обличчях.
“Щастя – це подароване Богом саме життя”, – подумав воїн, той, хто бачив місце, де панувала тільки мить, яка майже не зважала на вчинки, чесноти й бажання. Мить, за яку все могло змінитися назавжди…
А що ти знаєш про щастя?
Софія СЕМЕНЮК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”