«Нехай давні боги й могутні, та вони ані добрі, ані милостиві. Вони ненадійні, вони мінливі, як місячне сяйво на воді, як тіні в бурю. Закличеш їх – стережися: з обережністю висловлюй свої бажання і не забудь сплатити ціну. І навіть у біді чи безнадії ніколи не молися богам, що озиваються по смерку».
Анотація
Далекого 1714 року у Франції одна дівчина укладає фаустівську угоду, щоб отримати вічне життя. Але угода виявляється прокляттям: тепер її забуватимуть усі, кого вона зустріне на своєму шляху.
Так починається неймовірне життя Адді Лярю, її приголомшлива подорож століттями і континентами, історією і мистецтвом, під час якої вона шукає способу залишити слід у світі.
Проте одного дня, триста років по тому, все змінюється, коли Адді в одній непримітній книгарні натрапляє на юнака, який пам’ятає її ім’я.
Зацікавила мене ця історія анотацією, адже на наших книжкових поличках я ще не бачила нічого схожого. Анотація обіцяє нам цікаву історію. Але чи це дійсно так?
Усі мої знайомі до єдиного розхвалювали цю книгу як могли. У їхній, зазвичай, трохи сплутаній від емоцій, розповіді завжди були одні й ті самі слова. «Магічно, нереально, неймовірно, приголомшливо, чарівно…» тощо.
А в українському Букстаграмі (книжковій спільноті Інстаграму) тим часом стався справжній бум. Балачок тільки й було про «Незриме життя Адді Ляру», десятки позитивних рецензій, сториз, рекомендацій. Такий ажіотаж навколо однієї книжки? Що ж, я не з тих, хто вірить людям на слово, тож вирішую це перевірити.
Українське видання книжки
Перші мої враження після того, як книжка потрапляє мені в руки – позитивні. Гарні обкладинка, приємний для очей шрифт, якісний папір. Треба відзначити дуже велику працю, яку виконало видавництво #книголав.
Щодо самої історії.
Авторка пише дуже цікаво. Справді, без перебільшень. У неї надзвичайно багата мова на поетичні, а подеколи кумедні порівняння. Стиль Вікторії – блискучий, занурить вас в атмосферу Франції 17-19 століття, сучасного Нью-Йорку та інших місць. Історію приємно читати. Те, як вона описує природу, море, небо, людей, усе – божественно. Вона пише так, як художник малює на полотні. Упевнено і чітко вимальовує історію, персонажів. Герої, що вийшли з-під її пера – справжні. У кожного із них є своя сюжетна лінія, місце у творі. Вони далекі від ідеалу, але це й робить їх схожими на реальних людей.
На початку розповідь може здатися вам нудною, але я вас запевняю – далі буде краще. Розповідь згодом набуде своєї динаміки.
Аделіна, ні, радше Адді, заполонила моє сердечко. Сильна і вольова жінка, котрій багато чого довелось пройти та відчути за 300 років. Адді – то є кохання. Я вперше у книзі зустрічаю ТАКУ героїню. Вона просто для мене людина-естетика. Асоціації із нею найтепліші. Занадто міцна кава, бурхливе море, мистецтво, Шекспір, вірші, Париж і зірки. Якби мистецтво було утіленням людини – воно б мало ім’я Адді Ляру. Її наполегливість, сміливість, стійкість духу – надихають. Дівчині бувало дуже важко, але вона не здалася і не відреклася свого бажання – побачити світ.
Читати книгу, я б радила, у більш спокійному, розміреному темпі. “Незриме життя Адді Ляру» – це книга не на один вечір. І «проковтнувши» її за день-два ви можете пожалкувати. Адже книга містить багато філософського контексту, цікавих теорій, думок тощо.
Особисто мені хотілося смакувати цю історію як шоколад. Повільно та із задоволенням.
Історією Адді захоплюється весь світ і донині. У популярному американському журналі The New York Times – ця книга тривалий час була бестселером. Десятки провідних країн переклали цю історію своїми мовами.
Французьке видання книжки
Також у листопаді 2021 року було оголошено, що за цим романом буде знята екранізація. Чернетки сценарію вже написані.
Ксенія ЛЕНДА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”
Джерела фото: