Сім помилок… Сім! Вдуматись тільки: це ж на третину менше, ніж позаторік (тоді я зробив їх десять). І майже всі пунктуаційні.
Цьогоріч я писав радіодиктант у школі. Довелося відпроситися з уроку біології та писати у своїй класній кімнаті. Та це дрібниці в порівнянні із самим написанням тексту. Одразу скажу – завдання не з легких.
Пригадую жарти з Інстаграму про швидкість читання Юрія Андруховича. Справді, встигати за ним іноді було дуже складно. Я кілька разів відставав, а наздоганяв за рахунок максимального прискорення. (І почерк тоді наближався до лікарського).
Перше речення: «Парк!». Чимало людей в кінці поставили саме крапку, а не знак оклику. І я не виняток. Гадаю, слід було просто бути екстрасенсом, щоб почути окличну інтонацію автора.
Третє речення: «І не просто був [парк], а буяв, дихав, заманював – такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний». Між «заманював» і «такий» я не вловив тире, тому поставив кому. І знову раджу прислухатися до інтонації. У цьому реченні вона йшла вгору.
Замість «в позачасі» написав «в позачассі». Усе просто – існує іменник «позачас». Саме через його незнання я й припустився такої помилки.
«Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо минало – ні, пролітало, проносилося! – в парку, в його іноді аж до грудей високій траві». Ви можете сміятися, але я вираз «ні, пролітало, проносилося» з обох боків виокремив… Трьома крапками! А про знак оклику згадав лише після надсилання тексту, коли вже вклався спати.
У четвертому реченні третього абзацу у звороті: «..,до решти, дощенту оголюючись на зиму» я пропустив кому перед «до решти». Адже думав, що ця обставина належить першій частині речення.
Знаєте, часом мені здається, що маю янгола і чортика на своїх плечах. Серйозно, от чому б не взяти і не «виправити» крапку в останньому реченні на три крапки? І це мене «осяяло» перед самісіньким відправленням тексту. Слід врахувати й те, що напередодні я радився зі своїми батьками щодо доречності написання обох знаків. (І вони наполягли саме на крапці). Що ж, часом слід прислухатися не лише до власного «шостого чуття», а й до порад старших.
Підсумовую сказане. Диктант був досить важкий, як зазначив потім його автор. Я повністю згоден із ним. Щоб написати без помилок, бажано вчити правила (старанно вчити, а не так як я).
І ще одне. Якщо у читанні речення пауза, то обов’язково має бути розділовий знак. Коли не знаєте, який розділовий знак ставити, вмикайте інтуїцію. Із власного досвіду знаю, що довіряти краще саме першій думці, бо наступні вас збиватимуть. Або просто звертайтеся до старших чи інтернету, і, цілком можливо, вони вам допоможуть.
Максим НЕЖУР,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”