Фемінізм. Як часто ми чуємо це слово у сучасному світі. Відомі артисти, блогери, співаки, політики тощо бодай раз зачіпляли тему прав жінок. Але чи завше ми пам’ятаємо справжнє значення цього терміна.
У наш час тема фемінізму і справді є дуже актуальною. Звідусіль можна почути різні думки. Зазвичай у дискусіях є три категорії людей:
- Перша – чоловіки, які впевнені, що фемінізм – це маячня, бо фемінізм хоче принизити чоловіків і надати «владу» жінкам;бо місце жінки на кухні і взагалі вона повинна слідкувати за дітьми та господарством.
- Друга – жінки, які «усіма руками» за фемінізм, бо чоловіки «погані»,занадто високої думки про себе, і, взагалі, пригнічують жінок, їх таланти та прагнення.
- А третя – люди, які розуміють справжнє значення такого популярного слова.
Як часто буває, ні до чого хорошого такі дискусії не призводять, а лише закінчуються сварками, бо ніхто не хоче поступатися своєю думкою. А хтось у цей час тихо посміхається з неосвіченості дискутантів. Бо якщо посадити їх разом і спитати: «Чи Ви за рівні права?», усі хором крикнуть: «Звісно! Ми ж толерантне суспільство, яке поважає права кожного!». Ось тут і виявиться парадокс думок та слів людей. Адже фемінізм – це рух за рівність прав і жінок, і чоловіків.
Якщо трохи поглибитися в історію, можна дізнатися, що слово «фемінізм» з’являється ще в 19-му столітті. Його уперше використав Шарль Фур’є – чоловік, французький соціаліст-утопіст, який вважав, що умовою прогресу є надання жінкам і чоловікам рівних прав і можливостей. А тепер, якщо взяти до уваги загальноприйняті історичні факти, ми бачимо, що з давніх-давен у жінок було менше прав, ніж у чоловіків. Історично людьми вважалися передусім саме другі – чоловіки. Жінок, дітей охороняли – але за них ухвалювали рішення. Можливість навчатися в університеті, право на спадок, виборче право, працевлаштування на ринку праці, репродуктивне планування – те, що зараз ми сприймаємо як даність, виборювалось довгими роками. Саме тому, фемінізм помітніше відобразився на жіночій половині суспільства, завдяки активісткам та активістам, які доводили і зараз продовжують це робити, що жінка – це теж людина.
Окрім цього – найвідомішого стереотипу, що фемінізм стосується лише жінок, існує безліч інших. Наприклад, що люди можуть сприймати фемінізм, як подразнення. Їм здається, що жінки хочуть стати, як чоловіки. Але це не більш, ніж помилкове уявлення. Бо йдеться лише про рівність прав у жінок, як в усіх людей загалом. Тож те, що жінки отримають такі самі права, що й чоловіки, жодним чином не означає, що чоловіки їх втратять.
Як вже було сказано, активісти-чоловіки також борються за рівноправ’я. Їх називають феміністами або профеміністами. Префікс “про” ставлять деякі феміністки, які зазначають, що оскільки чоловіки не мають досвіду перебування жінкою, а феміністична ідентичність це передбачає, то не слід називати чоловіків феміністами, а краще буде вживати слово профемініст. Але від маленького складу перед словом суть, звісно, не змінюється.
Отже, треба підвищувати освіченість та розвіювати міфи навколо сучасних актуальних проблем.
Вікторія АНІСЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”
*У статті були використані матеріали з інтерв’ю відомої соціологині та гендерної дослідниці Тамари Марценюк 2019 та 2020 років
https://hromadske.ua/posts/feminizm-ce-pro-rivni-prava-sociologinya-tamara-marcenyuk
https://www.amnesty.org.ua/10-zapytan-pro-feminizm-iz-tamaroyu-marczenyuk/