Собака – вірний друг людини, помічник та охоронець. Це перша тварина, що була одомашнена і сталось це ще за багато тисячоліть до нашої ери.
Але, на жаль, не всі люди можуть відповідати за тих, кого приручили. Тож, трапляється, що наші менші друзі стають непотрібними. Господарі тварин викидають їх на вулицю іноді ще зовсім маленькими або цілими сім’ями. Самотньо чи зграями, песики блукають містом в пошуках їжі, а взимку – ще й тепла. Безпритульні собаки є в кожному українському місті та їх популяція лише зростатиме, якщо з цим нічого не робити.
Одеський регіон ця проблема зачіпає особливо. Гуляючи містом, я побачила тварин із кліпсами на вухах. Це означає, що така собака стерилізована та вакцинована.
За відповідями на чисельні питання я завітала до Білгород-Дністровського, це невелике містечко, що в 60 км від Одеси. Проблемі розповсюдження безпритульних собак тут приділяють багато уваги.
Алла Гінак, зоозахисниця та мер нашого міста, розповіла місцевим журналістам – як дають раду з проблемою безпритульних тварин в місті:
«Саме безвідповідальність людей є причиною цієї проблеми, а волонтери лише борються з наслідками. Важливо приділяти увагу просвітницькій роботі, проводити виховні бесіди з населенням, у школах викладати “уроки доброти” для дітей, аби і дорослі, і малі добре ставились до своїх домашніх улюбленців. Це допоможе зменшити ризики того, що люди позбавлятимуться тварин. Якщо говорити про знищення собак, то вони не допоможуть зменшити популяцію собак, а от стерилізація зможе зарадити проблемі», — ділиться вона своїм баченням.
Коли я бачу безпритульних тварин, як правило, я не можу спокійно пройти повз. Адже серце немов розривається від співчуття до них. Тому, якщо у мене є можливість, я завжди намагаюся як мінімум нагодувати їх. Звичайно ж, я розумію, що всім не допоможеш, але все ж мені дуже хотілося б, щоб якомога більше безпритульнихкотів і собак зуміли відшукати будинок і люблячих господарів.
До речі, про господарів варто згадати окремо. Адже одна справа, коли тварина виросла на вулиці і не знала іншого життя, і зовсім інше – коли людина прихистила його, завоювала довіру і приручила – а після, коли воно йому набридло, просто викинула на вулицю, як непотрібну річ, не думаючи про те, що буде після.
На жаль, так роблять багато людей. І це дуже прикро. Дивно, що тварини досі не перестали вірити людям. Адже вони зазнали стільки принижень і зрад.
Тож, ми повинні пам’ятати, що байдужість не може зарадити проблемі. Людина – розумна істота, яка вирізняється здатністю мислити. Так, ми маємо думати і піклуватись про тих, кого приручили, бо що, як не це, робить нас людьми?
Дар’я ОМЕЛЬЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”