Мені всього чотирнадцять, та я вже знаю, чого я хочу досягнути в житті. Навіть не знаю, навіщо пишу цей лист, напевно, мені нудно або це хороший стимул, щоб колись відкрити конверт, розгорнути папір і поставити галочки навпроти виконаних цілей і тих, що я маю виконати. Зараз це не важливо.
Я зараз пишу, а біля мене сидить мама, читає книгу. Сподіваюсь, ти досі у гарних стосунках із нею, бо вона моя найкраща подруга зараз і знає про мене більше ніж я. А як там тато? Досі рибалить і жартівливо бурчить на маму?Сподіваюсь, що коли ти відкриєш цього листа, сестра знайде собі принца на білому коні, вона як ніхто цього варта.
Пам’ятаєш, у мене був список мрій і бажань? Скільки пунктів ти вже закреслила? Надіюсь, не всі і ти досі дописуєш щось нове, тому що без мрій жити не можна, це як жити без води, довго не проіснуєш. Моя порада, постарайся жити на максимум, так щоб у старості онуки не могли відірватися від твоїх розповідей про пригоди.
Я сподіваюся, що ти знайшла роботу своєї мрії, ту, на яку ти йдеш з щасливою усмішкою і де ти знаходиш натхнення. Можливо,ти бороздиш небесні простори, працюючи стюардесою і мандруючи по світу, або працюєш у власному журналі і допомагаєш людям вирішити проблеми. Це твій вибір!
В тому блокнотикові багато планів, наприклад, видати власну книгу історій для дітей, тому бажаю собі отримати найвищу нагороду за це. Також я вірю, що навчилась добре готувати, бо ще одного такого безладу на кухні мама не переживе.
Я знаю, тобі важко, та ніхто і не говорив, що твій шлях буде легким. Ти можеш плакати, проклинати все, та завжди піднімайся і йди до цілі. Людина сама будує власну долю, безкоштовний сир тільки в мишоловці. Ніколи не показуй іншому, що тобі боляче і пам’ятай, що легко одягнути усмішку на губи, та важко показати у очах.
Я не знаю, яка ти зараз, можливо, самостійніша, вольовіша, знайшла той стержень, який не дає тебе зламати. Може, ти не виконала все, що я хочу зараз, та не смій засмучуватись. Ти живеш, дихаєш, в тебе є друзі і сім’я, які тебе підтримають. Найцінніше, що є у тебе – це час, тож не марнуй його. Він змінює людей і я не виняток, але я сподіваюся, що в тобі досі залишилася та легкість, простота і чистота душі. Я бажаю, щоб ти із дівчинки з милим хвостиком у легкому літньому платті перетворилася на сильну і незалежну жінку, яка знає чого хоче. Сподіваюся, ти матимеш коханого і люблячого чоловіка, двоє дітей і песика Чарлі. Пам’ятай, що все що не робиться, робиться на краще, тому шукай у всьому позитив і не прогинайся ні перед чим.
Тож коли на твоїй душі справді бушують грози, а сонце не з’являється, прочитай цього листа, він допоможе! Будь щасливою! Ти варта найкращого!
Люблю, цілую, обіймаю,
твоє чотирнадцятирічне «Я»
Руслана АНДРУЩЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Вінниця