Напевне, під час навчання в школі, майже всі чули пропозицію вчителя про участь в олімпіаді. І, не сумніваюсь, більша частина класу занурювалась у незручне мовчання, адже ніхто не хотів намарне витрачати свій час. Чесно кажучи, раніше я теж вважала це чимось безглуздим і не горіла бажанням залишатися після уроків і розв’язувати задачі, які ми навіть не вивчали в школі. Але, з часом, я знайшла причини для обов’язкової участі в, як мінімум, двох-трьох щорічних заходах, що, можливо, зможуть знадобитися вам як мотивація.
Перш за все, шкільні конкурси – це чудова можливість підвищити свої оцінки без особливих зусиль. Зазвичай, більшість вчителів з радістю ставить високі бали просто за участь в змаганні, іноді не лише з їх предмету. Звичайно, цей факт не означає, що можна перестати навчатися, сподіваючись нагарні оцінки лише за рахунок олімпіад, але це – один з найкращих способів перекрити нижчі бали та покращити свою статистику.
По-друге, якщо ви погоджуєтесь на участь в змаганні, ставлення вчителя до вас дещо змінюється. Він розуміє, що ви достатньо відповідальний і вам цікавий та дійсно важливий його предмет. Окрім цього, під час підготовки ви можете налагодити свої стосунки з викладачем, навіть якщо ваші однокласники вважають його занадто “страшним” аби просто запитати незрозумілу тему. Так, наприклад, на додаткових уроках з біології я з’ясувала, що з вчителькою можна доволі цікаво спілкуватися.
Також, олімпіади насправді дуже допомагають в підготовці до ДПА і ЗНО. Форма завдань та умови написання дуже схожі, тож на іспиті ви менше нервуватимете. Самі задачі також бувають однаковими. Під час конкурсу ви не ризикуєте своїми балами та вступом до ВНЗ, тож можете спробувати свої сили та зрозуміти, які теми ви знаєте недостатньо добре. До того ж після закінчення роботи ви можете попросити сфотографувати завдання, щоб мати можливість пізніше попрацювати над ними самостійно вдома, хоча, частіше за все, їх пізніше все одно присилають на пошту вчителям та викладають в Інтернет. На жаль, на конкурсі з української мови імені Петра Яцика, в якому брала участь у сьомому класі, я виявила для себе, що маю значні проблеми з наголосами в словах, але зараз я майже не роблю помилок.
Насамкінець, на олімпіаді можна познайомитись зі своїм майбутнім кращим другом. Ми з подругою вперше зустрілись у восьмому класі на міському конкурсі з біології, коли одночасно вийшли з аудиторій з майже однаковими результатами, а пізніше виявили, що навчаємось в паралельних класах. А усього декілька днів тому я мала передати книгу для підготовки іншій учениці нашої школи й з’ясувала, що вона також навчається в ШУЖі.
Отже, участь в олімпіадах може допомогти вам не лише в навчанні, а й в комунікації з іншими людьми. Звісно, доведеться витрачати на це свої час і сили, але в майбутньому, скоріш за все, ви подякуєте собі за прийняте колись рішення.
Анна-Аліна ГЛОТОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”