Пандемія та карантин вплинули цього року на початок літніх канікул. Навчання в деяких школах та ліцеях України продовжили аж до 9 червня. Ліцей, у якому я навчаюсь, входить до цього списку. Для багатьох це було новиною шокуючою, для декого навіть абсурдною. Це вперше канікули починаються так пізно!
Проте, в цьому можна знайти безліч плюсів. Навіть варто мислити позитивно.
Цього року я закінчую 8 клас. На завершення начального року мені дуже сумно. Адже всього один рік, один 9 клас і багато з моїх близьких друзів піде навчатись в інші заклади. Можливо мені доведеться поступати також. На таку тему ми багато говоримо з однокласниками. Їм, як і мені, теж неймовірно сумно.
Якось моя подруга Вероніка сказала: «Коли думаєш про це, перед очима постає картина: ти на мості. З одного боку світло, з іншого темрява й ти прямуєш в неї. Обертаєшся назад і згадуються всі моменти з друзями в школі, всі веселі фотографії, пригоди. А що попереду?…». Нас розділятимуть всього три літніх місяці… Але прощатись все ж таки важко. Проте, що говорити про цю розлуку, коли ми з подругами плакали прощаючись перед зимовими канікулами. Тоді ми думали, що почнеться карантин і нам ще дуже довго не вдасться побачитись.
А як же випускники 11 класу? Що вони відчувають? Для більшості це радість, це крок в доросле життя. Проте з іншого боку – це прощання з рідними стінами школи, зі своїми друзями та однокласниками, з якими ти вчився в одному кабінеті впродовж 11 років.
У всьому слід шукати щось позитивне. Наприклад, останні тижні та дні перед канікулами ми з однокласниками веселимося на повну. Кожен день – це нові пригоди, яскраві емоції та спогади. За минулий тиждень ми разом зробили 253 спільні фотографії. Відсвяткували початок літа морозивом. Дивували вчителів новими приколами.
Від дорослих часто чути: «Ми цінуємо те, що втрачаємо». Я зрозуміла зміст цих слів на прикладі відсутності живого спілкування з друзями. Карантин й дистанційне навчання навчили більше цінувати проведений час разом. Особисто мій клас це згуртувало. Звичайно, є дозвілля, можна зустрічатись в позашкільний час, проте спогади про школу займають окреме місце в серці.
Зоряна ВОЛОЩУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”