Ми відкриваємо книгу. Її сторінки чисті.
Ми збираємося заповнити їх власноруч.
Книга називається «Можливість», а її
перший розділ називається «Новий рік».
Едіт Лавджей Пірс
Минає 2018 рік. Тихо шелестять останні сторінки майже дописаної книги: 364,365… З календаря впаде останній листок. Знову ті самі відчуття, знову Новий рік.
Ринок міста переповнений людьми. Тут ніколи не буває так затишно, як зараз. Біля прилавків черга, що, здається, не має ні початку, ні кінця. Усі кудись поспішають. З вантажівок дістають ящики з помаранчевими мандаринами. Грузинські мандарини вже давно стали символом Нового року. У повітрі бродить запах ялинок, які стоять разом, мов подружки, чекаючи, доки їх купить хтось з перехожих. Місто все у вогниках. Куди не глянь, усюди розливається сяйво неонових гірлянд. У домівках приємна метушня. Лише діти в очікуванні свята забувають про домашні клопоти. Телевізор – теж частина свята. Кажуть, що Новий рік не буде Новим роком, якщо Кевін Маккалістер не залишиться сам удома. Американський фільм “Сам удома” став новорічною традицією для багатьох країн світу, незважаючи на свій досить таки солідний вік (майже 30 років!). Усі ми любимо і такі фільми, як “Іронія долі”, “ Службовий роман”, “Діамантова рука”, “Міміно”. Так добре сісти перед екраном, загорнутися у теплий плед і насолодитися переглядом.
Нарешті вечір. Уже й час сідати за святковий стіл. По будинках розноситься веселий та щирий сміх, що зливається в суцільний звук, утворюючи музику Нового року. Кажуть, що в цей день люди радіють навіть тим, хто помилився дверима квартири. Місто чекає свята. Дітлахи раз по раз заглядають під ялинку, чи не приніс бува подарунків Дід Мороз. У кожній країні цього новорічного чарівника називають по-різному, але хіба це важливо? Усі однаково люблять та поважають традицію дарів під ялинкою. Спалахують бенгальські вогники, розносяться запахи смачних новорічних страв, по телевізору транслюють новорічні телепередачі. Усі рідні та близькі з тобою. Чого ще треба для повного щастя. І що це за диво таке — Новий рік?
Зараз проб’ють куранти, а небо вкриється яскравими вогнями салютів. Усі піднімуть келихи з шампанським і загадають бажання. Товста книга “2018” закриється, її поставлять на полицю приємних спогадів. Натомість усі відкриють чистий зошит, такий тоненький і свіжий, а на ньому яскравими фарбами зроблять напис “Новий 2019 Рік”. Доля знову дасть нам новий шанс виправити власні помилки і жити по-новому. Ми розправимо власні крила життя і оберемо новий шлях для подорожі. У нас не буде карти чи путівника. Свої дороги ми шукатимемо самі. Знову з’явиться нова надія та віра. А ще Новий рік — це гарний час для того, щоб встановити перед собою нові цілі й уперто йти до їх досягнення. Погляньте у вікно. Там білий і пухнастий сніг. Такою ж і є ваша перша сторінка у новій книзі. Саме час взяти яскраві олівці і почати творити власну нову історію. Час завжди буде на нашому боці.
Аліна КАЛІНСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Красилів, Хмельницька область