Гадаю, більшість із нас ставили собі це питання. Відповідей може бути декілька, як і причин. Основна з них — те, що теперішній час — наслідок минулого, а отже майбутнє залежить від сьогодення.
Почнімо з того, що історія – гордість, або сором нації, але в будь-якому випадку варто знати її кожному. Адже знаючи грандіозні моменти власного минулого, ви пишаєтеся цим, можливо берете якийсь приклад, щоб підняти свою державу на вищий рівень культури, розвитку тощо. Але, що є більш важливим на мою думку, то це знання помилок власної історії, бо, знаючи лихі періоди давноминулих століть, ми будемо намагатися не допустити повторення, що, як наслідок, зробить нашу державу більш розвиненою, кращою та сильнішою.
Знання рідної історії – крок до кращого майбутнього. Ми не в змозі побудувати вдосконалене життя в майбутньому, не знаючи минулого, тому кожен повинен знати, вивчати своє походження, культуру та історію.
Інший момент: чому країни – окупанти намагалися позбавити захоплені держави знань їхньої минувшини та їхнього походження. А тому, що позбавлений цих речей народ забуває про себе, в прямому значенні підкоряється чужій культурі, і далі існує без своєї мови, літератури, культури та історії. І натомість зливається з чужими.
Ось чому, щоб не потрапити в подібне становище, ми зобов’язані, як громадяни України, знати та пам’ятати власну історію “від А до Я”.
Андрій КРИНИЦЬКИЙ,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”