Історія змушена повторюватись, тому що її ніхто не слухає.
Л.Д.Пітет
Колись я вважала історію нудним предметом. Думала, що вона мене не стосується, не буде потрібна мені у 21ст. І ніяк не вплине на моє майбутнє. Йшов час. Я дізналася все більше про країну, у якій живу, про здобутки і часи випробувань мого незалежного народу. Все ж тоді я зрозуміла: без знання історії Батьківщини я не зможу називати себе людиною свого народу.
Історія країни, як і історія народу дає зрозуміти, наскільки ми сильні і незалежні, незламні і горді. Наше минуле об’єднує нас, надихає любити свою країну, оспівувати її, заявляти на весь світ хто такі українці і на що ми здатні заради своєї свободи. Попри все, багато людей не розуміють ціну подій, через які довелося пройти, щоб досягти незалежності. Війна. Голодомор. Майдан. І ще раз, на жаль, війна. Невинні люди, які загинули. Це все закликає кожного перегорнути сторінки назад і вивчити історію народу.
Наша ненька часто потерпала від війн, як і в минулому, так і на сьогоднішній день. Повернуся до епіграфу, він найбільш підходить до теми, тому що історія нас змушує, кожен день, кожну годину не забувати про неї, це як наступати на ті ж граблі, кожен раз будуть нагадувати про себе, доки ти запам’ятаєш, де вони лежать і не зіткнешся з ними.
Історія – основа майбутнього. Ми – частинка майбутнього, це там, де кожен має знати нашу історію, так як ми повинні знати історію минулого нашого народу. Розповідаючи це все своїм дітям, ми розвиваємо в них патріотизм і формулюємо їхній погляд на світ.
Анастасія ДЕРБУГОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”