Ми з вами народилися у славній країні. Наша Батьківщина – мати таких визначних людей, як Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко тощо. Україна – держава з величним минулим, і, я впевнена, з не менш величним майбутнім. Протягом багатьох століть наші предки творили історію своєї держави, таку історію, щоб сьогодні ми могли сказати: «Я пишаюся своєю Батьківщиною!» Українському лікарю, філософу та письменнику Миколі Амосову належать слова: «Історія – наші корені. Без них не можливе життя сьогодні і в майбутньому». А ви ніколи не замислювалися, ким би ми були без героїчних звершень козаків, без українських митців, котрі спонукали народ до повстань своїми патріотичними творами, навіть без звичайних людей, які через століття намагалися донести до нас національні звичаї і традиції, щоб ми не забували свій народ, культуру, своє походження?
Я завжди охоче ходжу на уроки історії і ніколи не втрачаю можливості дізнатися щось нове про давнину українського народу. На мою думку, вивчення минулого своєї країни виховує почуття патріотизму та гордості за Батьківщину, розширює коло знань. До того ж, історія – надзвичайно цікава наука, відкривши двері якої, ви поринете у світ таємниць попередніх поколінь. Щоб її вивчати, не обов’язково розуміти математику чи, наприклад, знати всі закони Ньютона, важливо просто проявити інтерес. Зараз дуже легко дізнаватися щось нове з історії України: в Інтернеті існує безліч сайтів, котрі містять змістовні статті або цікаві відео про минувшину нашої країни, її відомих діячів та про величні події в житті держави.
Усім відомо про часи Київської Русі, коли тільки зароджувалися слов’янські нації. Ми знаємо і таку державу, як Гетьманщина, коли українські козаки мали популярність у всій Європі. Був у історії України і той трагічний період, коли розвиток нації занепав, люди були кріпаками, а Російська імперія здійснювала політику русифікації, щоб остаточно знищити українців, проте і тоді наші талановиті земляки знайшли вихід. Завдяки праці багатьох митців, науковців, політичних діячів національна культура зазнала стрімкого розвитку, незважаючи на погрози поневолювачів. Ризикуючи своїм життям, ці люди робили все, щоб зараз ми називалися українцями, а не поляками, росіянами чи австріяками. Саме тому, я вважаю, кожен з нас повинен знати про видатних представників культури і науки своєї Батьківщини, про їхні здобутки, про те, що колись відбувалось на цій землі.
Ми багато чим завдячуємо нашим предкам, котрі своєю кров’ю писали історію України. Нам пощастило народитися на цій землі, на землі з тяжкою долею і величною історією, тому що нам є чим пишатися. Ми, українці, повинні поважати і пам’ятати своє минуле, адже без нього не було б сьогодення, без нього не буде і майбутнього.
Анна ІВАНЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Херсонська область