Історія – це як скриня скарбів, свідок минулого, якого вже немає і ніколи не буде. Це – наші корені, якщо не вивчатимемо їх, то не буде сьогодення і майбутнього. Вивчаючи історію своєї Батьківщини, ми дізнаємося про її минуле, про традиції, події, які відбувалися на її території. Ми – майбутнє нації, і якщо прагнемо змінити її, то необхідно знати свою історію. В.Коняхин казав: “В історії за все відповідають нащадки”. Саме ми повинні творити нову історію, будувати майбутнє для наших дітей, а також і для себе. Але чому ж маємо пізнавати минуле?
Патріот – не той, хто каже, що любить свою країну, а той, хто робить щось на її благо. Якщо спитати якогось іноземця історію його країни, то він із захопленням та цікавістю буде розповідати її. Адже ще у дитинстві любов до минулого своєї Батьківщини прищепили їм батьки. Ми також у майбутньому повинні навчати своїх дітей історії нашої держави. Адже без минулого не буде майбутнього. Історія – це серце народу, і так як ніщо не може існувати без серця, так і людство без історії помре.
Марія ЛУЦІВ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Івано-Франківська область