Надія вмирає останньою

16.05.2012

Мальовниче поліське село: чисте повітря, небаченої краси краєвиди, привітні люди. З одного боку річка повноводна, а з іншого – ліс багатий та щедрий, вишневі садки, біленькі хатки-мазанки. Народ працьовитий, веселий, співучий. У селі – як у раю. От тільки сили багато треба, витримки і терпіння.
У такому раю жили і трудились наші діди-прадіди, а ми, молоді, на їхнє переконання, нічого цього і не бачили, знаємо про цей рай тільки зі спогадів старожилів та з книжок. А й справді, що ж тепер?! Річка вже давно не повноводна, та й рибою не багата, як колись, у лісі ягідний і грибний врожаї меншають з кожним роком, «шевченківські» хати-мазанки давно вийшли із моди, і мало зосталось тих розкішно-кучерявих садків. Змінилось все! Навіть люди іншими стали: землю, єдину годувальницю, не так шанують, як колись…

Все це йдеться про мою малу батьківщину, рідне село Бистричі, що на Березнівщині. Назва, ймовірно, походить від слова «бистрина», адже поблизу села річка Случ має надзвичайно швидку течію із багатьма вирами. Бистричі – доволі велике і молоде село з майже трьохтисячним населенням, в якому є школа, церква святого Миколая, сучасний будинок культури, багато магазинів та кафе-барів. Славиться село своїм шкільним музеєм, що є одним з найкращих в Україні. Але є, на жаль, й інший бік медалі: доживає свій вік напівпрацююча і напіврозвалена Бистрицька МТС і практично припинив своє існування колись потужний місцевий колгосп «Прогрес». У зв’язку з цим і з’явилися в селі соціальна нестабільність та великі проблеми з працевлаштуванням людей. Адже переважна більшість сельчан працювала саме на цих підприємствах. Який же вихід? Безперечно, виробництво у повному обсязі на цих підприємствах, які заледве дихають на ладан, уже не відновиш. Потрібно реально дивитися на речі…

Мені доводилось спілкуватися з багатьма досвідченими людьми, які проживають в селі, запитував їхні думки, ділився своїми. Після цього зробив висновок: ферми зроблені не для сушіння деревини, гаражі – не для ринку, приміщення МТС – не для перукарень, магазинів, чи супермаркетів. Все повинно бути на своїх місцях – корови у стайнях, автомобілі в гаражах, станки, запчастини, болти-гайки у машинно-тракторних станціях. Це я веду до того, що потрібно відновити те, що було раніше. Всі були на роботі, не мали ні в чому потреби, безкоштовно лікувалися і вчилися. Так було, проте й працювати змушені були! Чорні ходили від тієї роботи, зі шкури вилазили, аби виконати все згідно плану. А зараз що? «Нічого не робити, але все мати!» – такий девіз у більшості населення України. В селі ще трохи працюють, але це не надовго. Коли не стане наших дідусів і бабусь, то і нас не стане. Пропадемо, як руді миші. Бо тільки вони змушують працювати, а без них – ми ніхто. Пропаде все, пересохне скоро, як Случ. Розкрадуть, понищать і забудуть…

Але є один вихід. І почати хотілося б зі свого села. Я пропоную змінити людей!!! Точніше, людську свідомість. Бо коли вона зміниться, тоді люди зрозуміють, що треба жити не для себе, а для інших, робити добро, любити; тоді і худоба у стайнях стоятиме, і прес у машинно-тракторній станції буде гупати, виготовляючи різноманітні деталі, і гаражі будуть повні всяких автомобілів. І працювати всі совісно будуть. І не красти. Отоді заживемо!..

Але реальність, на жаль, зовсім інша. Проблем невирішених безліч. Насамперед хотілося б торкнутися теми дозвілля, а особливо відпочинку молоді. Як я вже сказав, у селі є Будинок культури. Зараз тут тільки танцюють і, що гріха таїти, вживають багато алкоголю, палять цигарки. А мені розказували, що колись тут «кіно крутили», різні вечори організовували. В селі є бібліотека, і досить непогана, а також спортивний комплекс школи. І замість того, щоб самовдосконалюватися, розвиватися, читати або працювати над своїми м’язами, юнаки і дівчата витрачають гроші для того, щоб зруйнувати своє здоров’я. Знаю, що багато молодих людей, особливо сільських, зі мною не погодяться. Мовляв, ми і так багато працюємо на цих городах і пораємося біля домашнього господарства, а тут ще читати чи у спортзал бігти! Не секрет, така ситуація майже у всіх селах України.

Я вважаю, що у клубі треба знову розпочати показувати фільми, а також встановити контроль щодо вживання алкоголю молоддю і, наголошую, чітко його дотримуватися. І тоді, нарешті, зі своєю другою половинкою чи товаришами можна буде сходити в кіно, а не пива випити.

Наше село досить велике і, так би мовити, цивілізоване, а центральної системи водопостачання, яка дуже потрібна, не має. Пустують дві водонапірні башти. Треба виділити кошти на те, щоб відновити їх роботу і налагодити систему водопроводів. Було б дуже добре, якщо в селі відновить свою роботу пожежна частина, бо поки з райцентру пожежна машина приїде (18км.!), то і гасити вже не потрібно нічого.

Екологічна ситуація у Бистричах загалом задовільна. От тільки річка оміліла за останні 5 років. Може, це і не наша вина, не знаю. Може, вона просто русло міняє, а, може…пересохне скоро. Хтозна? Але що Случ забруднена стала, то це точно. Різні пляшки, бляшанки, гуму, лахміття недобросовісні жителі викидають у річку і, напевно, це й стало причиною зменшення кількості риби в ній, і загалом погіршило екологічну ситуацію. Хочу сказати, що для сміття є відведене місце за селом, на закинутих полях, але деякі односельчани не виявляють бажання вивозити його туди і викидають до річки. Якщо ми хочемо жити в чистому довкіллі, то не повинні його забруднювати. Це ж зрозуміло! Але, на превеликий жаль, не всі люди мають громадянську свідомість. Гадаю, що треба встановити штрафи для тих, хто засмічує нашу спільну оселю. Можливо, після цього свідомість і поміняється?

Одними словами тут не обійтися: потрібна підтримка, потрібно мати однодумців у цьому питанні, варто залучити чимало коштів для реалізації хай і маленького проекту. Такі реалії життя… Але, як-то кажуть, моє діло запропонувати.

Ну, будемо сподіватися, що бодай щось та й зміниться на краще . Адже надія вмирає останньою.

Олександр ЛИСАНЕЦЬ

переглядів: 1 248

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *