Це питання супроводжує українців чимало часу, і зараз мовна проблема як ніколи актуальна. Сотні років наші предки боролися за свободу і за те, щоб вільно говорити українською мовою. Це доволі егоїстично, через свою лінь та небажання виходити із зони комфорту, знецінювати справу багатьох людей, які поклали своє життя за нас, чи не так?
Російськомовні українці говорять, що ми живемо у вільній країні, і кожен сам обирає якою мовою йому говорити. Та чи справді це їхній свідомий вибір? А чи не задумувались вони, чому, будучи українцями, на своїй рідній землі вони розмовляють саме російською? Якщо ви не пропускали уроків з історії України, то відповідь ви точно знаєте – русифікація: закриття українських навчальних закладів, заборона писати і розмовляти українською, арешти громадських діячів, і в цілому зневага до всього українського та примусове насадження російського.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії та всіх побачених злочинів, бажання говорити тою ж мовою, якою давали накази вбивати, ґвалтувати та катувати наших людей, пропадає остаточно. Тому, якщо мова окупанта служить для нього зброєю, наша солов’їна може слугувати нам щитом, і тим, що згуртує мільйони людей.
Особисто я маю друзів із тих регіонів України, де російську мову ти чуєш усюди. Проте майже всі вони усупереч незручностям почали спілкуватися українською та інколи просять у мене поради. Але якщо така людина говорить з помилками чи не так вживає ті чи інші слова, не потрібно її виправляти, якщо вона цього не просить. Головне це те, що вона перейшла на українську і хоче вдосконалювати себе.
Лише згадайте, яка наша мова чарівна! За рейтингом милозвучності українська мова посідає 2-ге місце у світі після італійської. Тому не просто так у фонді України ЮНЕСКО – близько 15,5 тисяч пісень. Ніяка країна світу не може похизуватися такою їх кількістю. До одного слова в українській можна підібрати десятки синонімів, от як до слова «йти» – «шкандибати», «крокувати», «чимчикувати» і так далі.
Мова – зброя. Вона є не менш вбивчою ніж вогнепальна, хімічна чи зброя масового ураження. Вона вражає наші найслабкіші місця, особливо місця молодої нації. Вона б’є по нашій самоідентичності та самосвідомості. Але якщо знати свою історію, цінувати мову та культуру, ця зброя зможе захистити вас від загарбницьких рук
Якби українська мова не збереглася, то, можливо, не існувало б і нас, адже нація починається з мови.
Юлія ГОНТА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”
Неймовірно! Такі влучні слова у цей час