Тяжкі часи народжують нові імена. Багато є сучасних героїв: військовослужбовці, цивільні люди, зокрема волонтери, медики, психологи, релігійні діячі, освітяни, енергетики, аграрії, залізничники, журналісти, представники бізнесу, діячі культури та мистецтва, які відзначилися добрими вчинками. Я хочу розповісти про свого дядька Олександра, він молодий аграрій з Сумської області, Великописарівського району.
Його історія почалася за декілька років до повномасштабного вторгнення. Він починав із декількох гектарів землі, яку брав в оренду, і незначної кількості старенької техніки. Зараз його господарство налічює десятки гектарів власної землі, які він засіює пшеницею, соняшником, гречкою, кукурудзою. Дядько обробляє землю найсучаснішою технікою за новітніми ощадливими для землі технологіями. Його діяльність забезпечує українців різноманітними зерновими продуктами, розвиток і зміцнення українського села.
Збір врожаю кукурудзи, жовтень 2024 року, селище Кириківка, Великописарівський район, Сумська область
Окрім професійних якостей йому притаманні дуже гарні людські риси. Він підтримує місцеву молодь, яка опинилася в складних життєвих обставинах, забезпечує їх продуктами харчування, одягом, коштами, житлом та освітою. Він разом зі своєю командою і технікою допомагав своїм колегам збирати врожай, незважаючи на обстріли та мінування.
Мій дядько Олександр Перепелиця
Мій дядько – це «надійний аграрний тил» української економіки. Завдяки його праці Україна залишається одним із гарантів продовольчої безпеки в світі. Я вважаю, що саме про таких людей повинно знати суспільство, адже такі люди – це справжній скарб нашої нації і приклад для наслідування зростаючих поколінь.
Єлизавета ДІХТЯРЬ,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця Харківського ліцею №118