Дійсно, всі ми – і двоногі, і чотирилапі – живемо на одній планеті. Ходимо по одній землі, дихаємо одним повітрям, але маємо абсолютно різні можливості. Чи знали ви, що близько 85% людей асоціюють нещасну тварину з безпритульною? А як часто задумуєтесь про почуття і потреби тваринок? Напевне, доволі рідко? Пропоную трохи поговорити на цю тему.
У сучасному світі здебільшого люди керуються правилом “кожен сам за себе” і навіть не звертають уваги на голодних безпритульних тварин, що ходять поряд з нами на вулицях.
Але якщо ваша душа не зовсім зачерствіла і добрий янгол, що живе в ній, час від часу проситься назовні, то ви, як і я, час від часу фантазуєте про такі проекти.
Наприклад, можна:
- Розповсюджувати природозахисну інформацію Інтернетом.
Усім зрозуміло, що Всесвітня мережа зараз має велику силу та владу. Тож, якщо усюди постити статті, реклами, відеоролики, челенджі та інше на тему “охорони братів наших менших”, можливо, згодом люди по всьому світу активніше допомагатимуть тваринам і навколишньому середовищу. - Запровадити дні допомоги.
Як щодо ідеїпризначити один із днів місяця, чи хоча б року таким, коли усі люди будуть вважати за традицію, чи норму проявити турботу про флору і фауну? Мені здається, що звучить чудово. - Перевиховувати неповнолітніх правопорушників.
На сьогоднішній день в Україні дуже багато переповнених притулків, де звірята відчайдушно чекають на свою нову сім’ю. А також чимало неповнолітніх злочинців, котрі, хоча й порушили закон, але здатні перевиховатися. Тож, якщо в якості покарання направляти злодіїв на роботу, що пов’язана з тваринами, то це може пробудити у них світлу сторону, або навіть подарувати тваринці нового господаря. - Проводити лекції та опитування у школах/університетах.
Добрі відкриті люди, наприклад волонтери, без проблем здатні за допомогою слів дістатися сердець юної частини нашого суспільства. Натхненні душевною промовою учні й самі можуть захотіти долучитися до волонтерства і, можливо, взяти з притулку когось, хто так потребує людського тепла. - Створити телефон допомоги звірятам.
Було б чудово, якби, побачивши тварину у надзвичайній ситуації, можна було б просто зателефонувати за певним номером і викликати допомогу. Так, у деяких ситуаціях не складно і самому допомогти постраждалому створінню, але деколи собаки потрапляють у каналізації, коти під завали хатини, коли без сторонньої допомоги обійтися складно. - Влаштовувати дні “відкритих дверей” у притулках.
Закордоном зараз популярні кошачі, собачі, єнотові, сурикатові “релакс-кафе”. Я вважаю це прекрасними закладами. Але оскільки у нас поки що зовсім небагато таких кафе, було б непогано установити дні відвідування в притулках, де люди могли б спілкуватися з пухнастиками. Напевне існує чимало добродушних людей, які не проти провести час у компанії симпатичних звірят. Дізнавшись про можливість обіймати їх цілий день, може з’явитися багато відвідувачів притулку, особливо, якщо створити розваги, приваблюючі народ. Хоча, не забувайте, що звірята також почуваються некомфортно у компанії багатьох невідомих осіб, тому варто було б установити ліміт на відвідини, або декілька перерв на день. - Створювати більше асоціацій по охороні фауни.
Ми здатні на активну допомогу тваринам, які опинилися в біді, втратили хазяїна, або просто заблукали. Долучаючи до благих справ своїх друзів можна, бонусом, пробудити милосердя і щирість ще у декількох людей, тим самим зробивши навколишній світ трішечки добрішим.
Чи допоможуть ці ідеї тваринам – невідомо. Бездушна людина навряд чи змогла б зробити добру справу безкорисливо. Як би ми не напружували мозок у пошуках рішення проблеми безпритульних тварин, спершу, мабуть, треба банально стати добріше. Бо часто доброта дійсно здатна врятувати світ.
Анастасія РУДНІЧУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”