Собака, який покірно сидить біля продуктового магазину, чекаючи, доки йому винесуть їжу – може стати вам вірним другом. Кошеня, яке бігтиме за вами, коли ви повертаєтесь з роботи – може подарувати вам свою любов та тепло. Любов від друзів наших менших – найщиріша.
Одна із основних проблем України – безпритульні тварини. В Україні у кожному місті можна побачити маленьку тваринку, яка знемагає від голоду та холоду.
Якщо брати до уваги статистику, то Україна є одним із лідерів за кількістю безпритульних тварин. А давайте подумаємо: чому так?
Я хочу розповісти історію, яку я прочитала в місцевій газеті. Жили люди, які завели собі собаку. Собака був гарний, добрий та розумний. Але життя не склалося у цієї тваринки, господарі почали бити та знущатись над нею. Одного разу собака не витримав і втік від них. Сусіди повідомили про знущання над невинною тваринкою правоохоронці, які приїхали. Я не знаю, що було з цими господарями. Але собака не зміг забути цей вчинок. Він жив у центрі міста разом із іншими безпритульними тваринами. Його хотіли забрати, не раз, але він ніколи не йшов до них. Їжу брав, турботу та ласку отримував, але йти жити до нових господарів він не хотів. Цей собака досі гордо ходить вулицями. Але головне у цій історії не це. Головне те, що бідолаха не змогла забути цей жорстокий вчинок людей.
А все просто. Як на мене, головний чинник проблеми безпритульних тварин – холодність та жорстокість людей. «Ми відповідаємо за тих, кого приручили» – так пише Антуан де-Сент Екзюпері у своїй книзі «Маленький принц». Тоді ж чому, ми не задумуючись, викидаємо невинних тваринок на вулицю, як тільки вони набриднуть?! Тварина це не іграшка, чи стара, не потрібна річ. Тварина – це жива істота, і у багатьох випадках серце у неї добріше, ніж у людей. Вони для нас сторінка у житті, але ми для них і є ціле життя! Це потрібно пам’ятати!
Про яку людяність чи порядність тут може йтися?! Чому люди такі жорстокі? Я не розумію цього. Мене з дитинства привчали, що я відповідальна за тих, кого приручила. Я не можу вдарити, чи образити своїх улюбленців. Та й не тільки своїх. Ідучи по вулицям, мені завжди шкода бідолашних тваринок, які стали жертвами жорстокості людей.
Мені завжди цікаво, чому в епоху розвитку, в епоху нових винаходів та відкриттів, в епоху, коли жити стає набагато легше – люди забувають про братів наших менших? Може, тому що людство не думає про наслідки? Тварини, наші найвірніші друзі, які ніколи не зрадять. Але є таке, про що вони забути не зможуть. Як от в історії, яку я описала вище.
В Україні є закон про «Захист тварин від жорстокого поводження». Про нього багато говорили, але 22 червня 2017 року закон вже набув останніх змін. Люди і надалі жорстоко поводяться із тваринами, і нічого не бояться. Скільки випадків про знущання над тваринами, де винуватця посадили, ви знаєте?!
Якби сумно це не звучало, але Україна – це країна, де правлять гроші та влада. У наш час ти можеш все, аби у тебе були зв’язки та гроші. Є такі чиновники, які дійсно можуть посадити тебе за твій вчинок. Є лише одна проблема. Таких людей мало.
Давайте порівняємо, як безпритульним тваринам живеться на різних куточках планети. От наприклад у Нідерландах, показник безпритульних тварин майже нульовий. За тварину із притулку у цій країні, вам доведеться ще й заплатити. А у Фінляндії, щоб забрати тварину із притулку, вам доведеться провести співбесіду із клінікою, щоб перевірити ваше психічне здоров’я. В США кожну безпритульну тварину відловлюють та везуть у притулок, де шукають їй господаря. Статистика каже, що 78 млн собак та 85,5 млн котів живуть із господарями.
Не все у цих країнах занадто добре, але вони стараються щоб вирішити ці проблеми. Україні теж варто задуматись над цим. Але не тільки владі. Варто задуматись кожному мешканцю нашої країни. Якщо ми всі змінимось, тоді і світ стане кращим! Жорстокість та грубість зникне, а доброта та щирість знову запанує світом!
Тетяна КОРНІЙЧУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
смт Володимирець, Рівненська область