Ми живемо поряд з іншими людьми, хочемо цього, чи ні. Кожна людина є частиною суспільства. Суспільство будується на певних законах, правилах, моральних нормах, які необхідно виконувати. Все це закладається ще в дитинстві у простій формі, поступово підтверджуючи правильність і необхідність тих загальних рамок, які впорядковують суспільство.
Проте, суспільство складають люди, від них же воно й залежить. Потрібно розуміти необхідність дотримуватися встановлених законів і норм, щоб суспільство існувало. Щоб воно називалося «суспільство».
Основа людського життя ─ людяність. Саме людяність змушує нас протягнути руку тим, хто падає. Вона засуджує певні наші дії, в цьому випадку називаючись совістю. Людяність в нас дає другий шанс тим, хто не виправдав наших сподівань. Це базова потреба ділитися з кимось емоціями та почуттями, це сама можливість відчувати, мріяти.
Яким би було суспільство без людяності? Тоді це вже було б просто скупчення людей. Бо коли ми кажемо «суспільство», то маємо на увазі людей, які розуміють необхідність жити по совісті, розуміють необхідність існування певних обмежень та їх дотримання. Тому що це основа цивілізованого світу, основа комфортного життя. Суспільство повністю залежить від людяності.
Але може бути просто бажання допомогти, а може – звичайна користь на зразок «я допоможу тобі, щоб ти допоміг мені». Може здаватися, що це краще, ніж нічого. Так і є, дія відбудеться, один допоможе іншому. Але на користі не збудуєш нормальних відносин. Це схоже на те, що ти позичаєш у когось цю людяність, щоб прикласти до своєї проблеми. Людина ніби відміряє дозу людяності, яку віддає, і вираховує відповідну дозу, яку має отримати назад.
Людина формується оточуючими. Свідомість, моральні цінності, навіть стиль життя формується під впливом інших людей, в кращу чи в гіршу сторону. Тому не варто свідомо знищувати людей.
Вікторія ДОЛМАТОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Київ