Ну що ж… Привіт, Соне! Гадаю, що ти читаєш цей лист десь через років п’ять, у свої двадцять. Пишу я тобі, тобто собі у майбутньому, ще п’ятнадцятирічною дівчинкою. Я, тобто ти, закінчила 9-ий клас. Думаю, що ти ще не забула, наскільки цей навчальний рік був складним для тебе. Але, попри все, ти закінчила його зі свідоцтвом з відзнакою. Зараз, я мрію про ідеальне майбутнє і сподіваюся, що ти ним живеш. Думаю, що в майбутньому ти досягла усього, що хотіла. Ти:
- Купила машину( ну чи, принаймні, відкладаєш гроші)
- Придбала 2-кімнатну квартиру в Києві
- Знайшла людину, з якою хочеш провести все життя
- Маєш багато вірних друзів, з якими ти подорожуєш та відпочиваєш
- Ну і, звичайно, вивчаєш психологію, як і хотіла раніше
- Також надіюся, що твоя мрія жити в достатку і ні в чому собі не відмовляти здійснилася
Хочеться вірити, що в тебе все добре. Немає ніяких війн і підступних вірусів. Але найбільше за все, я сподіваюся, що ти не послухала нікого і твоя дитяча мрія здійснилася. Я вірю, що ти вчишся в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. На факультеті «Актор театру і кіно». Я знаю, що ти будеш йти до своєї мети і станеш відомою і талановитою актрисою. Я би дуже хотіла з тобою зустрітися і розпитати тебе, що ж мене чекає в майбутньому. Але я розумію, що моє майбутнє залежить тільки від мене.
Так! Стоп! Стоп! Стоп! Я ледь не забула записати ще одну мрію. Я ж сподіваюся, що на випускному в 11-у класі, тобі на шию, почепили золоту медаль. Правда ж? А зараз, та медаль гордо висить у твоїй кімнаті. Сподіваюся, що не тільки одна медаль, а ще багато, багато нагород.
Як висновок, хочу побажати тобі всього найкращого. Став перед собою мету і йди до неї, і ніколи не опускай руки. Я вірю, що у тебе все вийде.
Софія ГОЛИК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”