Минуло так багато часу… Ти вже зовсім доросла. Я сподіваюсь, що твоє життя склалось саме так, як ти хотіла, що ти досягла своїх цілей і задоволена життям. Я розумію, що було нелегко, що на твоєму шляху зустрічалось багато перешкод і проблем, але ти сильна і цілеспрямована, тобі нічого не завадить дійти до кінця.
Думаю, що ті два роки в ліцеї “Надія” ти навчалась дуже гарно і була найкраща, бо саме до цього ми з тобою завжди прагнемо. Сподіваюсь, що ти вже знайшла себе, обрала професію і вже працюєш на улюбленій роботі, яка дійсно приносить тобі задоволення. Не уявляю, скільки труднощів і поразок чекало тебе на життєвому шляху, скільки раз ти падала і підіймалась. Через це я не зовсім хочу дорослішати, нести за все велику відповідальність й приймати важливі рішення. Але, на жаль, час неможливо зупинити.
Хочу дати тобі декілька порад. По-перше, цінуй кожну хвилину, не витрачай час даремно і ти побачиш, що в добі двадцять п’ять годин. По-друге, насолоджуйся кожним моментом і створюй приємні спогади й події: милуйся кожним закатом і світанком, живи, танцюй, радій і посміхайся. По-третє, будь ласка, не звикай до людей: потім це принесе тобі багато болю. Люди, які зараз поруч, не будуть з тобою завжди, тому не бійся їх відпускати. Не корч надій. Живи сьогодні. Живи зараз.
Запам’ятай, весь цей світ, все, що відбувається в ньому, не варто твоїх нервів і сліз. Ти дуже розумна, і я знаю, що ти багато чого розумієш і робиш правильно, як підказує серце. Завжди залишайся собою, люби себе і не опускай руки. А якщо в твоєму житті настануть тяжкі часи, згадай про цей лист і перечитай його. Сподіваюсь, це допоможе тобі.
Я люблю тебе! З нетерпінням чекаю зустрічі через десять років.
Анастасія ЗАВОЛОКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Покровськ, Донецька область