-
Привіт! Мене звати Юля, і я студентка Української академії лідерства. Хочу запросити Вас на лекцію-зустріч…
-
Привіт! Я за.
Саме так розпочались «переговори» про зустріч із нашим сьогоднішнім героєм, Сергієм (Колосом) Мартинюком – головним арт-директором фестивалю «Бандерштат», фронтменом гурту «Фіолет» та віднедавна ще й автором роману «Капітан Смуток». Людиною, що знайшла себе та здійснила свою дитячу мрію.
Зустрічаємо Сергія на вході до кампусу й розповідаємо більше про Українську академію лідерства – 10-місячну програму неформальної освіти, що включає фізичний, емоційний та інтелектуальний розвитки. Далі знайомимося з менторами. Виявляється, вони фанати «Бандерштату». Поки залишилось 20 хвилин до початку лекції, говоримо про фестивалі, музику та вишколи. «Найголовніше – це команда та чітке розуміння всіх обов’язків», – ділиться порадами Сергій.
Усе. Час зустрічі зі студентами настав. Лекторій. Тиша. Зацікавленість.
«В цьому житті я знайшов те, що Сковорода називає сродною працею»
Спочатку Колос коротенько розповідає про своє життя та «як докотився до того, ким є зараз». Тут лунають історії про рідне місто Дубно, «Тараса Бульбу» та Тараканівський форт. А ще про дитинство в 90-х, світ інтроверта, бібліотеки та книги, що допомагали тікати від реальності.
Десь у класі дев’ятому Сергій зрозумів, що треба своїм розумом та наполегливим навчанням вибороти державне місце в університеті. Тоді в житті юнака з’явилися Мала академія наук та історичне краєзнавство. Почались проблеми з фізико-математичним напрямом, адже Колос – вилитий гуманітарій. «Я постійно запитував у викладачки алгебри, що в житті мені можуть дати диференціали та логарифми. Так жодного разу відповіді і не отримав», – зізнається він. Трохи згодом хлопець почав працювати у місцевій газеті «Дзеркало +». Писав і колонки про історію міста, і навіть політичні аналізи. Місячна зарплата та незалежність від батьків вже були в кишені.
«Крок, на який я наважувався 15 секунд, кардинально змінив моє життя»
Це була вступна кампанія. Сергій планував вивчати історію, але за 15 секунд, після пропозиції зама кафедри піти на відносно нову спеціальність «Політологія», змінив думку. Так він переїхав до Луцька, а Дубно стало містом дитинства, містом, куди було приємно повертатись.
«Це був перший раз, коли я з’явився у всеукраїнських ЗМІ… Так загартовувалась моя юнацька сталь».
2004 рік був дуже буремний. Внутрішній порив підказував, що неможливо залишитись осторонь тих подій. Сергій вступив у патріотичну організацію, боровся з авторитаризмом та міліцією, СБУ. Це були жорстокі часи з багатьма провокаціями. Тоді його й вперше затримали: «бомбив» білборди Януковича і натрапив на міліцейського бобика. Революцію пройшов у Києві. Кілька разів затримували й там. Той час став переломним моментом: Сергій зрозумів, що він не теоретик, а практик. Опісля революції повернувся до Луцька і продовжив навчання. Активно займався громадсько-політичною діяльністю, здобуваючи великий досвід.
«Бандерштат» – це титанічна робота»
«Бандерштат» – це масштабний фестиваль українського духу, який вже 12 років поспіль відбувається на Волині. Коли він починався, в парку стояла лише малесенька сцена, а в наметовому містечку тільки один намет. З часом організатори зрозуміли, що ідея хороша і потрібна. Це був культурний стартап. Введення платного входу змінило ставлення до фестивалю, збільшились можливості, кількість та якість гуртів. «Бандерштат» – це вдала спроба сучасними методами перенести поняття українського патріотизму з чогось шароварного на щось модне, сучасне та класне. До того ж, родзинкою фестивалю є заборона алкоголю.
«Бути молодим музикантом у 2010 – це бути Дон Кіхотом, але я зробив цей вибір»
Вибір на користь музики був складним. Спочатку було непросто: довелося трохи змінювати життя та роботи. Але нашим героєм рухала мрія – написати альбом, знімати кліпи та грати на передових українських фестах. Адже тільки так він почувається щасливим. Через півроку існування «Фіолет» вже «розігрівав» «Бумбокс» в Луцьку, згодом посав виступати на топових українських фестивалях. Перші тури, перші альбоми, визнання…
«Рішення про остаточний переїзд до Києва я ухвалив у серпні на київському вокзалі. Уявляєте, як він пахнув у серпні? »
Музикант дуже звик до Луцька та «Бандерштату», але таки наважився переїхати до Києва. Це сталося на столичному вокзалі. Тоді він відчув, що Київ – його місто. Це був величезний ризик, бо довелося все починати з нуля. Перші три місяці просто не розумів, що відбувається. З часом усвідомив,що Київ – це місто, де можна реалізуватися. Тому Колос вирішив: або буде постійно ставити нові виклики, нові планки, або муситиме задовольнятися малим.
«Я ніколи не мріяв стати музикантом, але десь з класу четвертого я мріяв написати книгу»
У 4 класі Cергій купив зошит на 96 сторінок з крейдованим папером, бо хотів написати роман: щось середнє між «Робінзоном Крузо» і фільмом «Один вдома». Списав 6 сторінок і викинув. Опісля теж пробував братися за перо, але здебільшого спалював доробки.
А минулого року сів і написав роман, люди поруч підтримали. Навіть більше – знайшлися ті, що продали цей роман видавництву.
«Свій вибір робив доволі легко і зараз абсолютно спокійно дивлюсь у майбутнє. Нині відчуваю, що я на своєму місці. Тому щиро бажаю вам знайти щось своє – те, заради чого ви готові будете жити і з чим ви зможете прокидатися сьогодні й засинати завтра. Знайдіть себе, не здавайтеся перед зовнішніми викликами та йдіть до своїх мрій!»
Але відпустити зірку без пісні – не про нас. Тому «Фіолетову» «Романтику» з 42 вокалістами чула, мабуть, вся Пуща-Водиця (околиця Києва). Подейкують, то був найгірший концерт Колоса, але точно один з найвеселіших та найщиріших.
Дякуємо Сергію за цікаву та мотивуючу зустріч, розмови за обідом, цікаві факти (виявляється: улюблений колір Колоса – чорний), поради, усмішки та драйв! До нових зустрічей!
Юлія ГРИГОРУК, фото Яни МОХОНЧУК