Зі зростаючим впливом на наше життя соціальних мереж, легко помітити, як саме інтернет стає гарячою точкою для становлення знаменитостей. Водночас, легкий доступ до публічності спричиняє потрапляння величезної відповідальності у невідповідні руки. Виникає потреба у покаранні негідної поведінки. З цією метою в англомовному інтернеті набув поширення рух «кенселінгу», завданням якого є позбавлення проблемних митців їх репутації та платформи для самовираження. Однак чи вартий він застосування та інтеграції у наше суспільство?
У багатьох випадках подібне судочинство виявляється на диво продуктивним. Персони, що здобули потужний вплив у суспільстві найчастіше не є ідеалами моралі, якими їх представляють масові медіа. Усвідомлення власної значимості легко перевершує їх почуття вини та робить важливішим прикриття небажаних інцидентів замість їх уникнення. Публічне висвітлення ганебних вчинків «зірок» дозволяє відновити умовну справедливість, покарати винних.
Але анонімність «викривача» та вразливість звинуваченого як публічної фігури спричиняє часте паразитування на чиїйсь славі. Через кількість інформації в інтернеті звинувачувач може покластися на відсутність її перевірки. Головне – викликати хвилю соціального обурення та залучити якнайбільшу кількість людей. Залежність такого судочинства від емоційності і є тим, що відрізняє його від реального. Замість презумпції невинуватості тут панує презумпція вини, тобто звинувачений заздалегідь вважається винним. Через неформальність такого судочинства та схильність непідготованих людей до поспішних висновків, об’єктивність перестає бути пріоритетом.
До того ж, попри свою потужність, іноді «кенселінг» втрачає дію, адже має місце упереджене ставлення користувачів до певних знаменитостей. Це спричиняє не лише необ’єктивність суду, але й цілковиту невразливість деяких зірок до нього через позитивне сприйняття у мережі. Оминає він і справді проблемних авторитетів, яким просто байдужа суспільна думка, бо підрив репутації – єдиний засіб впливу «кенселінгу». Наприклад, співачка Карді Бі публічно визнала участь у пограбуванні своїх колишніх клієнтів, але, через жартівливість її образу в Інтернеті, змогла оминути будь-яких наслідків.
Це робить «кенселінг» більш схожим на суд прадавніх общин, ніж на кропіткий правомірний процес. Така система не дає шансу на усвідомлення своєї помилки та зміни на краще і саме тому є неприйнятною у сучасному суспільстві.
Як ставитися до подібного? «Кенселінг», попри певні позитиви, спрямований у неправильне русло, сам постає безжальним інструментом булінгу. Його перебування у мережі не повинно змінювати нашої позиції щодо ситуації та раціональності у її вирішенні. Лише так ми зможемо перетворити соціальні мережі на місце, де не буде заохочуватись цькування, завуальоване справедливістю.
Софія ТАРНАВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”